Віктор Май. “Інтеліґентщина”

Націонал – революційний часопис. Дискурс Ватри – це відгомін руху маршируючих колон, які готуються до рішучого штурму та Великої Пригоди. На горизонті дня сьогоднішнього – Українська Реконкіста, завтра небокрай освітять вогні Європейської Революції, післязавтра ми перевертатимемо Всесвіт.
 
Ватра. Націонал – революційний часопис
 

Віктор Май. “Інтеліґентщина”

jester-1

Це явище, з яким завзято боролись й боряться здорові верстви суспільства переломової доби, виникає і набирає прав громадянства не тільки внаслідок інтелектуального виродження певної соціальної групи народу, а також через хибне поняття слів: інтеліґенція, виховання, культура.

Ці означення в часі малонапруженого і спокійного історичного розвитку з часом тратять своє основне значення центру всебічної досконалості суспільства, спадаючи до поняття засобу для витончення тих чи інших змислів одиниці в чисто відносному розумінні, позбавленому органічного зв’язку з життєвими вимогами дійсності.

Постає і відокремлюється від цілості народного єства своєрідна каста людей із окремою культурою, психікою, із окремим поняттям боротьби за існування. Своїм поступованням і інтересами вона здебільшого чужа не тільки народній масі, але й її стихії, її основній культурі. Це і є так звана інтеліґентщина. Не позбавлена своєрідної талановитості, ця верства вилонює з себе салонно-парламентарних політиків, безхребетну кон’юнктурну публіку, “офіцериків”, представників абстрактного мистецтва. Буває, що вона полонює і накидає свій тон цілій державній структурі. Приклад: передвоєнна імперія Петербургу, де від царів до романтичних революціонерів типу Савінкоф-Кєрєнскій все просякнуто було кімнатно-собачним духом інтеліґентщини. Стрибаючи “по кочках стихії” (вислів редактора “Кієвляніна” В. Шульгіна), вони, кожний по-своєму, батюжили і перли в обійми революції свою батьківщину, лишаючи власний образ пера ґеніального свого  представника О. Блока:

“Слаб і смірітся ґатов

І прєдкі маї пакалєнья рабов,

І нєжності ядом убіта душа,

І ета рука нє поднімєт мєча…”

Одначе це не могло б мати для нас такого значення, щоб аж заходила потреба про це писати, коли б і між нашим суспільством не виникала й зі швидкістю тропічної пошесті не розросталася пасія “інтеліґентщини”. В політиці, в громадському й родинному житті, в літературі й мистецтві – де тільки живуть (обминаючи уесесерівську каторгу) українці, в цю жорстоку добу титанічної боротьби за кожен шматок народних прав, за право говорити словом матері, в цей якраз час ростуть оці саксофонні “хлюсти” в позі патлатих пророків, які розпочали свою місію ширення між молодим і не окріплим нашим суспільством дух інтеліґентської анемії.

Джерел, звідки черпають своє натхнення ці тигри еліти багато, але головним із них є так звана європейськість. Цей уславлений у нас фіґовий листочок, що набув собі майже священної недоторканості в колах, які не завдають собі праці самостійно думати, дуже часто прикриває собою велетенську порожнечу і саму непривабливу наготу.

Ось вам миндально-солодкаві пересюсюкування Бодлера – ще гірше якого-небудь російського епігона. Ось незручне мавпування обгорточних лубків паризьких видань. З’являються своєрідні видавництва “щоб не відставати від Європи”, перехоплюючи по дорозі якраз все те, що Європа з винятковою дбайливістю вимітає від себе залізною мітлою. Родиться політик у білих рукавичках, обложений подушками і салонними собачками. Побіч нього блідо-тонкий поет, модерний від слова “мода”, що міняє свої переконання швидше, ніж жінка капелюхи, намагаючись мавпувати японського кулі, московського босяка, паризького кокаїніста і кого хочете, аби тільки затерти себе самого, своє “я”. Це все це (розуміється) – модернізація, європейськість, перейняття нових напрямків. На ділі ж все це сама звичайна нікчемність, втрата рідного здорового ґрунту, на який не пересаджувати екзотику чужини треба, а розгортати власні пороги і з нутра п’янкої землі черпати ідеї та запліднювати ними свій великий чин.

Увага, увага! – ви, суворі лицарі наступаючих сталевих полків великої будуччини! Перед вами наростає струп інтеліґентщини, який вже торкається організму вашого суспільства. Повстає і розростається оте разюче тавро немічності і себезаперечення, яке ви, лицарі, маєте випекти своїм пристрасним зором і дати йому належне місце, хай навіть по зразку Європи, але тієї Європи, що на наших очах розвернутими лавами твердо вибиває свій владний крок вперед, оздоблена злотосяйними прапорами чести і слави землі, що дала їм могутнє життя.

Май В. Інтеліґентщина // Розбудова Нації. – Прага. – травень-червень 1934 року. – с. 112-113.

Правопис приведено у відповідність до сучасних норм, виділення в тексті – від редакції “ВАТРИ”.

Версія для друку Версія для друку

Відгуків: 10

  1. Чорний:

    Як на мене, трішки невдала назва. Бракує якогось епітету “Інтеліґентщиною”, тому що, зрештою, зазвичай ті, хто протестує перед “інтеліґентщиною”, самі також далеко не люмпен-пролетаріят, а та ж інтеліґентщина, тільки иньшого ґатунку.

    😀

  2. Нахтігаль:

    Є таке. Але назва авторська, тому додавати якихось епітетів на кшталт гнила інтеліґентщина я не наважився…

    Втім, йдеться, звісно ж, про те, що ти кажеш: інтелектуали vs інтеліґенти.

  3. Фігурист:

    Як було 75 років тому, так все і залишилося.
    Цікаво, як такі статті не втрачають актуальності з часом.
    Дякую за статтю.

  4. Терорист:

    Дійсно, такі речі чомусь не втрачають актуальності.
    Цікаво, це пов’язано з ментальністю окремо взятого народу, чи може з самою природою людства вцілому?
    _____________________________________________
    1. обложений подашками і салонними собачками
    2. аби тільик затери себе самого

  5. solidaryst.livejournal.com:

    Гарний матеріал. І дуже актуальний.

  6. Нахтігаль:

    Так в цьому й полягає редакційна політика “ВАТРИ”: розміщувати першоджерела, які мають важливе теоретичне значення, або оригінальні ідеологічні твори, які зберігають гостроту актуальності через високий рівень своїх авторів.

  7. Іван Бодхідхарма:

    Припускаю що я зрозумів натяк …саме про що йдеться – Джерел, звідки черпають своє натхнення ці тигри “еліти“ багато, але головним із них є так звана “європейськість“.Нахтігаль вміє витончено ставити акценти де треба.(навідь таким от чином)) Хіба це не про сучасний політикум сказано?

  8. Нахтігаль:

    Саме так. Уважним читачам воно зразу й зрозуміло.

  9. Іван Бодхідхарма:

    Виклав в газеті сайту.Дякую за такі статті.

  10. Лазур:

    дуже добре написано … про актуальність мовчу.

Залишити відгук




 
Хмарка тем
cтецько ідея нації інша європа бандера бойко геббельс друга світова коновалець липа маланюк мартинець міхновський наші нахтігаль оун ольжич онацький паволіні пеленський розбудова нації розенберг рьом снпу соціал-націоналізм сціборський січові стрільці теліга чин шпенглер штикало штрассер юнгер агітпроп антисистемна партія більшовизм ван ден брук герої журналістика класики консервативна революція культура марат мистецтво націонал-соціалізм націоналізм неофашизм ностальгія першоджерела протестний рух путч революційний націонал-соціалізм революція регіоналізм релігія робесп'єр соціал-націоналіст соціальність соціалізм теорія третій шлях український погляд фашизм футурологія штурмовики історія
Ватра, 1933-2017

Матеріали сайту є вільні для розповсюдження за умови посилання (для мережевих ресурсів - гіперпосилання) на джерело: www.vatra.cc

Електронна скринька редактора: redaktor [з] vatra.cc

Експорт (RSS): дописи та відгуки

Календар
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031