Розвиток соціальних процесів в Україні в цілому йде в напрямку до фрагментації та поляризації соціального простору замість консолідації. На фоні загальної деморалізації активного ядра громадянського суспільства конструктивно орієнтовані соціально активні групи прискорено атомізуються та маргіналізуються. Одночасно з прискоренням негативних демографічних тенденцій та зростанням спрямованого назовні міграційного потоку спостерігається ерозія середнього класу та нівелювання його ролі […]
[...]
Фахівці з серйозним діагностичним досвідом знають, що клініку хворобливого стану слід відстежувати в динаміці. Те, що сьогодні наша Батьківщина серйозно хвора – не секрет для тих, хто чесно працює руками і головою. Хто не боїться думати, вірити, мріяти, повинен тверезо дивитися на речі. Якщо спробувати узагальнити побачене та проаналізоване, то вимальовуються десь отакі тенденції: Розвиток […]
[...]
Якщо ти не хочеш, аби твій народ приєднався до інших народів, які вже не існують на мапах, ні на мить не забувай, де ти живеш. У світі, де кров праведних, героїв і мрійників ллється понуро й безглуздо. Де душогуби та ошуканці не соромляться виявляти свою песиголову сутність. Де страх повзе чорними спазмами і стискає горло, […]
[...]
“Ніколи”. Хороший прислівник. Іноді варто приміряти його собі та задуматись. Ніколи не вважати своє життя унікальною цінністю – воно ж тільки наше. Ніколи не давати грошей під відсотки, не брати кредити і не годувати банкірську сволоту. Ніколи не економити на книгах, квітах і квитках куди-небудь. Ніколи не забувати, хто ми такі. Ніколи не забувати красиві […]
[...]
Коли швидкоплинні львівські листопадово-лютневі сутінки втомлено засинають у туманній чи морозній пітьмі, усі ми приречені на ностальгію. Зовсім інакшу, аніж у тих, хто понині тужить за «бабцею Польщею», «злотувками», «виходками», «бамбетлями», «зупами каляфйоровими», «батярами» та іншою пургою. Легка тінь смутку над несамовитим потоком слів, мрій, вулиць під ліхтарями і рідних облич, які осяюють темні тротуари […]
[...]