Отто Штрассер. “Соціалісти залишають NSDAP”

Націонал – революційний часопис. Дискурс Ватри – це відгомін руху маршируючих колон, які готуються до рішучого штурму та Великої Пригоди. На горизонті дня сьогоднішнього – Українська Реконкіста, завтра небокрай освітять вогні Європейської Революції, післязавтра ми перевертатимемо Всесвіт.
 
Ватра. Націонал – революційний часопис
 

Отто Штрассер. “Соціалісти залишають NSDAP”

свобода

Шановні читачі, товариші по партії, друзі! З глибокою тривогою протягом багатьох місяців ми спостерігали за розвитком NSDAP та були змушені відзначити із зростаючими побоюваннями, як партія все частіше та у все важливіших питаннях порушує ідею націонал-соціалізму.

У численних питаннях зовнішньої та внутрішньої політики, і перш за все в царині економічної політики, партія зайняла позицію, яку ставало все важче узгоджувати з 25 пунктами, в яких ми вбачали єдину програму партії; ще важче було відчувати зростання буржуазності партії, переважання тактичних моментів над основоположними принципами та страхітливе спостерігання за швидко прогресуючим загниванням партійного апарату, який все частіше ставав метою руху і ставив свої інтереси вище за програмні вимоги ідеї.

Ми розуміли та розуміємо націонал-соціалізм як свідомий антиімперіалістичний рух, націоналізм якого зводиться до оберігання й захисту життя та приросту німецької нації без розмаїтих прагнень до панування над іншими народами та землями. Для нас була та залишається очевидною вимога відкидання інспірованої міжнародним капіталізмом і західним імперіалізмом ідеї військової інтервенції проти Росії – вимога, яка однаково випливає з наших уявлень та існуючих потреб німецької зовнішньої політики. Тому ми відчували, що все більш відверта позиція, зайнята партійним керівництвом на користь інтервенційної війни є застарілою ідеєю, що суперечить вимогам німецької зовнішньої політики. Для нас підтримка боротьби індійського народу за свою свободу від англійського панування та капіталістичної експлуатації була і залишається необхідністю, яка випливає з факту вигоди для німецької визвольної боротьби послаблення сили Версальської угоди, та з емоційної підтримки будь-якої боротьби, провадженої пригнобленими народами проти експлуатуючих їх окупантів. Тому що це є нездоланним наслідком нашого розуміння націоналізму – право на національне самовизначення, яке ми приймаємо для себе за замовчуванням, ми визнаємо також і для інших народів і націй, оскільки ми не приймаємо лібералістичного поняття “привнесення культури”. Ми відчували, що політика партійного керівництва, яке відкрито зайняло позицію відверто на користь британського імперіалізму проти визвольної боротьби Індії, суперечить як реальним інтересам Німеччини, так і ідейним установка націонал-соціалізму.

Ми сприймали і сприймаємо націонал-соціалізм загалом за природою як великонімецький рух, чиєю внутрішньополітичною місією є не більше й не менше, як створення національної Великонімеччини при скасуванні окремих федеральних суб’єктів, що виникли на ґрунті факторів династичності, релігії чи зовнішнього втручання (наполеонівські війни), без чого не досягнути ніякого централізованого впорядкування національних сил, необхідного для звільнення і самовизначення Німеччини. Тому ми відчуваємо, що все частіше позиція, яку займає партійне керівництво на користь системи збереження окремих держав, та проголошення завданням націонал-соціалізму необхідності їх порятунку і розширення повноважень, йде на шкоду державним інтересам та є ворожим ідеї великонімецького об’єднання.

Ми розуміли й розуміємо націонал-соціалізм як республіканський рух, в якому спадковій монархії відводиться настільки ж мало місця, скільки й іншим привілеям, не обґрунтованих заслугами перед нацією. Ми вбачали й вбачаємо у ньому революційний рух, що вважає своєю державницькою метою органічну станову державу германської демократії, настільки ж віддалену від заснованої на фальшивих засадах авторитарної держави, як і від демократії формальної. Ми відчували, що навмисно зайнята партійним керівництвом республікансько-монархічна половинчаста позиція, перебільшене захоплення фашистською авторитарною державою, яке все сильніше виступає з боку офіційних партійних інстанцій, є прямою загрозою для руху та зрадою ідеї.

Ми вважали і вважаємо націонал-соціалізм передусім величною антитезою інтернаціональному капіталізму, яка впроваджує збезчещену марксизмом соціалістичну ідею “спільної національної економіки заради добра нації” та руйнує систему панування грошей над працею, котра невблаганно перешкоджає розгортанню національної душі та формуванню справжньої народної спільноти.

Для нас соціалізм означає національну економіку потреб за участі всієї сукупності працюючих в процесі володіння, управління та отримання прибутків всієї господарської системи нації, а також ліквідацію монополії власності сучасної капіталістичної системи, і насамперед монополії управління, яка нині прив’язана до права власності. Ми відчуваємо, що все більш розмите формулювання нашої соціалістичної позиції,  повторні послаблення соціалістичних вимог програми (наприклад, пункт 17), є проступком проти духу та програми націонал-соціалізму, проти чого ми роками чітко наголошували на соціалістичних вимогах.

Ми відчували і відчуваємо націонал-соціалізм відповідно до всієї його сутності як однаково ворожий капіталістичній буржуазії та інтернаціональному марксизму і вбачаємо його завдання в подоланні обидвох явищ, з чого випливає, що в марксизмі  правильний інстинкт соціалізму прив’язаний до облудного вчення ліберального матеріалізму та інтернаціоналізму, а в бюргерстві правильне відчуття націоналізму прив’язується до облудного вчення ліберального раціоналізму та капіталізму, тож обидві правильні й природні сили в такому злощасному поєднанні повинні залишитись безплідними для нації та історії. Ми не вбачали й не вбачаємо відтак у нашій опозиції щодо марксизму та буржуазності сутнісних відмінностей, оскільки діючий в обидвох середовищах лібералізм однаковою мірою перетворює їх на наших ворогів. Тому ми відчуваємо, що бойове гасло проводу NSDAP “проти марксизму!”, що стає все більш однобічним, є проявом половинчастості, і з зростаючою силою нас обійняли побоювання, що за гаслом ховається симпатія до буржуазії, яка під цим самим гаслом представляє свої власні капіталістичні інтереси, з якими ми не мали і не маємо нічого спільного.

Ці побоювання засадничого характеру зміцнились, акцентувались і стали очевидними через побоювання щодо тактичних шляхів, які пропонувало керівництво NSDAP. Нас завжди сповнювало жалем і невдоволенням, коли Адольф Гітлер часто виступав перед провідними колами підприємців і капіталістів з питання цілей і завдань націонал-соціалізму, проте ніколи не використовував нагоди зробити те ж саме перед кращими представниками робітників і селян. В результаті ми відчували з важким тягарем на серці, нібито націонал-соціалізм стояв ближче до тих кіл, аніж до цих, тим більше, що ми мусили вголос заявляти, що чесність наших соціалістичних прагнень виключає будь-яке порозуміння з колами, для яких збереження їхніх капіталістичних прав було і є важливішим за досягнення національних цілей, якщо це досягнення має за передумову соціалізм.

З тих самих причин із зростаючим занепокоєнням ми спостерігали тісний зв’язок керівництва з Гугенбергом і Німецьконаціональною народною партією, частково із “Сталевим шоломом” і так званими патріотичними силами, оскільки всі ці обставини – навіть якщо вони були, як, наприклад,  з референдумом, тактично виправдані в окремих випадках – давали хибне уявлення про нашу сутність.

Фундаментальним принципом, що випливає із революційного характеру націонал-соціалізму, для нас було і є чітке неприйняття політики коаліцій і компромісів, оскільки будь-яка коаліція служить лише підтримкою існуючій системі, тобто системі національної несвободи та капіталістичної експлуатації.

Нам здається , що відповідно до суті націонал-соціалізму та його завдання: здійснення німецької революції – просто неможливо виставляти гасло “вперед, у державні структури”, яке ми два роки тому поборювали у виконанні “Сталевого шолому” із всією революційною затятістю.

Рішення проводу партії утворити в Тюрінгії коаліційний уряд з буржуазними партіями найсильніше похитнуло нашу віру в те, що наше розуміння суті та завдань націонал-соціалізму, які  недвозначно зафіксовані в партійній програмі і, до недавнього часу, в партійній агітації, все ще залишається дійсним. Наші тодішні докори залишились без відповіді з боку керівництва. Таким чином NSDAP опинилась в такому ж положенні, як і SPD після 1918 року, коли вона вирішила об’єднатись з ворогами своєї політико-економічної платформи, неминуче зрадивши свої політичні цілі. Із невблаганною послідовністю у NSDAP взяв гору вказаний шлях зради своїх принципів, який проявився в згоді на зростання оподаткування, підвищенні комунальних платежів і тому подібних речах у Тюрінгії. Заперечення, нібито небезпека державних репресій обумовлює жертвування переконаннями, є не лише некоректним – як це показують заборони руху в Баварії та Прусії – але й підточує мужність і силу характеру нашого руху, коли такими аргументами прикриваються боягузтво і зрада.  В той час, як для нас вся тактика закінчується там, де знаходяться принципи, партійне керівництво з “тактичних” міркувань все частіше та у все важливіших питаннях відступає від принципів націонал-соціалізму.

Поруч із зростанням буржуазності руху відбувається переродження партії, яке набуває просто-таки страхітливих форм. Не лише так звані вищі командири SA, але й все більшою мірою також політичні функціонери, виробляють своє ставлення до інших та свій стиль життя у такий спосіб, що повністю суперечить як внутрішнім законам революційного руху, так і вимогам чистого сумління. З плином часу пряма та непряма матеріальна залежність функціонерів від партії та її вождя, що стала майже всезагальною, розвинула атмосферу візантійського підлабузництва, яка унеможливила відстоювання самостійної думки та мусіла призвести до ідейної та матеріальної корупції, яку кожен партійний товариш спостерігав із зростаючою гіркотою, нездатний зарадити їй у всій структурі партії. Численні помилки у врегулюванні персональних конфліктів всередині партії найглибшим та найправдивішим шляхом спричинені цією ситуацією.

Такому розвитку подій, який ми із занепокоєнням спостерігаємо в сфері основоположних принципів, тактики та організації, ми опиралися найсерйознішим чином кожну годину протягом минулого року. П’ять років випуску цієї газети, доповнених шістьома роками випуску часопису “Nationalsozialistischen Briefe”, є свідченням цьому, так само як і пропагандивна та персональна позиція, зайнята нами, незважаючи на тиск та спокуси згори. Жодної миті ми не замислювались над тим, аби з опортуністичних міркувань змінити свою позицію, і достатньо часто поставали перед питанням, чи не слід з огляду на особливо важкі проступки партійного керівництва проти природи націонал-соціалізму зайняти з цього приводу публічну позицію. Якщо ми цього не зробили до сьогодні, то це лише тому, що партійний провід відкрито не зрікався програми з 25 пунктів, і тому що ми сподівались, що революційний дух, який живе в масах SA, насамперед серед молоді, переможе буржуйство переродженого керівництва.

Однак, наша надія була перекреслена вольовим рішенням партійного проводу.

Листом Адольфа Гітлера від 30 червня від керівника Берлінської гау NSDAP вимагалось провести “безжальну чистку” партії від “салонних більшовиків”.

У зв’язку з цією вимогою нижчепідписаним товаришам по партії, відомим своїми соціалістично-революційними поглядами, погрожували виключенням.

Цим неодноразово висловлювалась підтримка відмежування NSDAP від цілей і вимог німецької революції та соціалістичних пунктів програми з боку партійного керівництва.

Як прямі, незламні фанатики націонал-соціалізму, як полум’яні бійці німецької революції, ми відкидаємо будь-яке фальшування революційного характеру, соціалістичної волі та націоналістичних засад націонал-соціалізму, залишаючись поза межами бюрократизованої тепер NSDAP тими, ким ми завжди були.

Революційні націонал-соціалісти

Отто Штрассер

(25 підписів).

Опубліковано в газеті “Der Nationale Sozialist” від 4 липня 1930 року.

Переклав Юрій Михальчишин

Про автора: Отто Штрассер (1897 – 1974) – німецький політичний діяч та публіцист, ідеолог і організатор націонал-революційного крила NSDAP. Брат Грегора Штрассера – “другого номера” в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини. Учасник Першої світової війни, брав участь у ліквідації терористичного режиму Баварської радянської республіки в Мюнхені навесні 1919 року в складі добровольчих формувань. Доктор наук. До 1920 року – член Соціал-демократичної партії, в 1925 році вступив до лав NSDAP. Активно розбудовував партію в Північній і Західній Німеччині, займався журналістикою, розробляв антикапіталістичний вектор ідеології. Через ідеологічні та персонально-кадрові розбіжності в поглядах із А. Гітлером у 1930 році вийшов із NSDAP, намагався створити альтернативну націонал-соціалістичну організацію “Чорний фронт”, після 1933 року – на еміграції.

Версія для друку Версія для друку

Відгуків: 28

  1. Сергій Лис:

    Якщо тоді “соціалісти покидали НСДАП”, то соціалістів в НСДАП виявилась горстка, тому що за Штрасером пішло дуже мале число людей навіть із Північної Німеччини, де власне він розбудовував осередки. Ті ж осередки, наскільки я пам’ятаю, на Всенімецькому З’їзді теж не підтримали нову програму НСДАП Штрасера.

    Багато суперечностей виникають із діяльністю і уявленнями Штрасера.

    Чимало українських національних соціалістів мене весь час намагались запевнити, що причиною виходу Штрасера були аж ніяк не ідеологічні розходження, а організаційні. Інколи як аргумент наводилось те, що його брат залишився у партії.

  2. haidamaka:

    2 Сергій Лис:
    1. по перше цікаво що такого поганого ти бачив в тих претензіях, що їх висловив Штрасер
    2. по друге, мабуть не вийшли тому що вихід на початку переможної ходи партії, був би не дороечним

  3. Сергій Лис:

    Перший і другий пункт твоїх запитань суперечить одна одній.
    Мій друг, котрого я дуже поважаю мені неодноразово казав “Шлях легальної партії дуже тяжкий”.
    Шлях Гітлера був тяжкий. Так, у нього було багато муток різних неоднозначних, але в тому числі завдяки їм був “початок[ку] переможної ходи партії”.
    Мета виправдовує засоби.

  4. Василь:

    2Сергій Лис

    ===Якщо тоді “соціалісти покидали НСДАП”, то соціалістів в НСДАП виявилась горстка===

    Це прихильників О.Штрассера виявилась жменька. А соціалістами в НСДАП були майже всі, крім прихованих реакціонерів/пристосуванців/хамелеонів. Щодо ствердження що “Соціалісти вийшли з НСДАП 4 липня 1930 року, то процитую Нахтігаля:

    “Так хотілося б Отто Штрассеру.
    Але за ним не пішов ані його власний брат Грегор, ані однодумець націонал-революціонер граф Ернст цу Ревентлов, ані гауляйтери-приятелі на зразок Кауфмана–а лише вузька група матеріально та морально залежних від Штрассера-молодшого співробітників видавництва “Kampfverlag”.

    ===Чимало українських національних соціалістів мене весь час намагались запевнити, що причиною виходу Штрасера були аж ніяк не ідеологічні розходження, а організаційні.===

    Так і є. По даній заяві це добре видно. Штрассер сам пише що НСДАП ніколи не зрікалась соціалістичної програми в 25 пунктах. А всі розходження стосуються практичної діяльності.

    ===Інколи як аргумент наводилось те, що його брат залишився у партії.===

    І це правильний аргумент.

  5. Сергій Лис:

    Василь, Штрасер пропонував іншу програму чим ті 25 пунктів.

  6. Нахтігаль:

    Дуже приємно, що складається хороша традиція, коли розміщені на ВАТРІ першоджерела викликають жваву дискусію, залучаючи начитану та загалом обізнану аудиторію.

    Дозволю собі зробити кілька стислих зауважень.

  7. Нахтігаль:

    1. Безперечно, відхід групи Отто Штрассера справив значно менший вплив на партію у 1930 році, аніж того очікував сам Штрассер і його прихильники (чимало з яких, не змінивши ані поглядів, ані риторики, залишились в лавах NSDAP). Але в 1931 році, коли після заколоту штурмовиків з партії вийшло кілька тисяч членів SA групи Берлін-Бранденбург, розчарованих буржуазною лінією партії, на чолі з Штеннесом і його командирами, вони приєднались саме до платформи Отто Штрассера. Разом з частиною середовща радикального селянського терористичного руху “Landvolk” утворений “Чорний фронт” був серйозною силою. Чому він розпався пізніше–окрема історія. Однак авторитет Штрассера-молодшого і його публіцистики залишався високим для певних середовищ націонал-соціалістів.

    2. Отто Штрассер справді був автором чорнового проекту “Бамберзької програми” NSDAP, але остаточний її варіант писався обома братами. Проект обговорювався не на всенімецькому з’їзді, а на робочому засіданні групи гауляйтерів і центрального апапрату партії. Штрассер-старший погодився відкликати проект, в обмін на організаційно-кадрові поступки Гітлера. Надалі програмовим документом Штрассера-молодшого були “14 тез Німецької революції”. Це швидше маніфест, аніж програма. Можна було б використати як виборчу програму, принаймні.

  8. БІЛИЙ:

    Аргументи Отто Штрассера є суперечливими у своїй суті: очевидним мінусом для антисистемної партії є йти на будь-які компроміси із опонентами(хоча задля досягнення мети…), зростання буржуазності руху(але ж не робітниками єдиними…) та ін. Але з іншого боку це й не дивно, адже він є характерним представником націонал-революційної течії. Одне питання залишається відкритим — як створити систему, за якої усі ці векторні розбіжності нівелюються, тобто зникнуть поняття “надмірний ухил вправо(вліво)”, “зростання буржуазності”? Адже саме це ставало причиною розколу багатьох рухів “третьої сили”. Питання риторичне…

  9. Нахтігаль:

    БІЛИЙ, мислиш в правильному ключі, постановка проблеми заслуговує на увагу як окремішній предмет дослідження…

  10. БІЛИЙ:

    Ще одне запитання до тебе Нахтігале! Чим зумовлена така негативна позиція щодо фашизму, чи не тому що цей рух на думку Штрассера, якраз і уособлював “зростання буржуазності”(компроміс із королем…)? А що до ухилів вправо-вліво, то на мою думку, рух(партія) є органічним цілим, усі непорозуміння в якому вирішуються здоровими, актуальними ідеями, важливими на певному етапі розвитку. Тому як на мене, Штрассер погарячкував із своїм виходом. Можливо абідєлся…

  11. haidamaka:

    “cелянського терористичного руху “Landvolk”” – можеш про це пару слів? Що це була за організація?

  12. Василь:

    2Сергій Лис

    ===Василь, Штрасер пропонував іншу програму чим ті 25 пунктів.===

    І чим вона відрізнялась ідеологічно? Будь-ласка по пунктах.

  13. Лазур:

    Не поганий матерял …
    Нахтігале, якщо не важко можеш перечислити основних представників “націонал-революційного крила” НСДАП.
    І якщо я не помиляють то і д-р Геббельс певний час належав до цієї групи ??? Чи я помиляюсь ???
    Буду вдячний за відповіді, бо я лише нещодавно почав вивчати націонал-соціалізм.

  14. Сергій Лис:

    Василь, власне найкраще буде ознайомитись із думками Штрасера у його власний книгі:
    http://luxaur.narod.ru/biblio/2/tr/shtrasser.htm

    Також пропоную біографію Гітлера від Іохіма Феста. Там це добре розглядається.

  15. Нахтігаль:

    Власне, проблема в тому, що біографія Гітлера від Йоахіма Феста та книга Штрассера чомусь в цьому питанні написані так, неначе їх автори не мали під рукою тексту Бамберзької програми, натомість виконуючи номери з серії “рабіновіч по телефону наспівав”. Бо крім переспіву своїми та несвоїми словами там нічого цікавого немає. Тому й критикувати цей проект програми “за Фестом” і за книгою “Гітлер і я”, м’яко кажучи, не рекомендується.

  16. Нахтігаль:

    2 Лазур

    Націонал-революційне крило NSDAP–це доволі широке поняття, бо йдеться фактично про кілька споріднених середовищ–як партійних, так і частин SA. Серед впливових гауляйтерів штрассерівського крила слід відзначити Е. Коха (пізніше – лідер націонал-соціалістів у Східній Прусії, у 1941 – 1944 роках – райхскомісар України, проводив злочинну політику геноциду української нації), М. Мучмана, Й. Бюркеля, Г. Брюкнера, Б. Руста, К. Рьовера. Також до помітних представників цього напрямку належали П.Й. Геббельс, публіцист граф Ернст цу Ревентлов тощо.

    З командирів SA–командувач штурмових загонів Східної Німеччини Вальтер Штеннес і його штаб, угруповання Ернста Рьома і т.д.

  17. Василь:

    2Сергій Лис

    Що за хитрі манси? Сказано було конкретно про ідеологічні відмінності 25 пунктів і Бамберзької програми. Якщо такі відмінності були, то приведіть їх!

    А те що писав Штрассер після війни в своїх книжках це не цікавить. Він і ринкову економіку став підтримувати після війни. А Бандера після війни підтримував антифашизм і демократію. Це все не має відношення до порівняння програм 20-х років !

  18. Лазур:

    Дякую Нахтігіле, за розяснення. А Ернст Юнгер також якщо я не помиляюсь був з націонал-революціонерів ???

  19. Нахтігаль:

    Юнгер теж був націонал-революціонером.

    Але тут слід дещо уточнити: націонал-революційний напрям (в тому числі й націонал-революційне крило NSDAP) передбачав активну участь в антисистемній практичній діяльності, тоді як чисто ідеологічна творчість адекватніше характеризується терміном “консервативна революція”. Тобто в цілому Юнгер зараховується до течії “консервативної революції” разом з Мьоллером ван дер Бруком, Едгаром Юнгом, Освальдом Шпенглером та іншими, але в першій половині 1920-х років, коли він підтримував стосунки з середовищем “фрайкорів” і “Сталевим шоломом”, він був активним націонал-революціонером. Ось таке розрізнення.

  20. Нахтігаль:

    2 БІЛИЙ

    Передусім, негативну реакцію в Штрассера, очевидно, викликала відмова фашизму від своєї республіканської орієнтації та масове вливання консервативних, а то й відверто реакційних елементів в партію після 1922 року (мали місце прецеденти колективного вступу, наприклад, Італійської націоналістичної асоціації в 1923 році). Надалі критично оцінювалась, мабуть гіпертрофована ставка на державу та примат партії над національною ідеєю; негативу додала й очевидна бюрократизація PNF наприкінці 1920-х років з ліквідацією внутрішньопартійної демократії — все ж NSDAP тоді була ще далеко не при владі, а отже набагато “живіша” та динамічніша.

  21. Нахтігаль:

    2 haidamaka

    Про рух “Landvolk” побіжно згадано в статті про Ф. В. Гайнца. Загалом це окрема важлива тема.

  22. Лазур:

    Читаючи данну статтю я найшов на думку, що Штрассер був антиімперіалістичний поглядів навідміно від інших, і пропагував визольну боротьбу поневолених народів не тільки Европи а й Азії:

    “Для нас підтримка боротьби індійського народу за свою свободу від англійського панування та капіталістичної експлуатації була і залишається необхідністю, яка випливає з факту вигоди для німецької визвольної боротьби послаблення сили Версальської угоди, та з емоційної підтримки будь-якої боротьби, провадженої пригнобленими народами проти експлуатуючих їх окупантів. Тому що це є нездоланним наслідком нашого розуміння націоналізму – право на національне самовизначення, яке ми приймаємо для себе за замовчуванням, ми визнаємо також і для інших народів і націй, оскільки ми не приймаємо лібералістичного поняття “привнесення культури”.”

    Чи це було ділом ситуації, щоб як то кужуть насолити ворогові. “Ворог мого ворога, мій друг” (с)

  23. Василь:

    2Лазур

    В певні періоди Гітлер так само виступав антиімперіалістично за свободу Індії проти Британії.

  24. Барабас:

    а для мене цей момент є досить цікавим :

    “Для нас була та залишається очевидною вимога відкидання інспірованої міжнародним капіталізмом і західним імперіалізмом ідеї військової інтервенції проти Росії – вимога, яка однаково випливає з наших уявлень та існуючих потреб німецької зовнішньої політики.”

    Бо вказує таки на той факт, що певні дмовленості стали для Гітлера більш вагомими ніж сама ідеологія Н-С.
    От вона – недоторканість Швейцарії, стосунки з Ротшильдами, політ Гесса, кінець-кінцем – незалежність України, в яку так вірив Бандера, ну і, звісно, зойки самого Гітлера про те, що його “обдурили”.

  25. Аквілон:

    Друзі, а може все простіше?

    Ото читаємо тут у Штрассера:
    “Нас завжди сповнювало жалем і невдоволенням, коли Адольф Гітлер часто виступав перед провідними колами підприємців і капіталістів з питання цілей і завдань націонал-соціалізму, проте ніколи не використовував нагоди зробити те ж саме перед кращими представниками робітників і селян. В результаті ми відчували з важким тягарем на серці, нібито націонал-соціалізм стояв ближче до тих кіл, аніж до цих, тим більше, що ми мусили вголос заявляти, що чесність наших соціалістичних прагнень виключає будь-яке порозуміння з колами, для яких збереження їхніх капіталістичних прав було і є важливішим за досягнення національних цілей, якщо це досягнення має за передумову соціалізм.”

    …а в антітезу, що ми зараз читаємо у моджахедів
    “К примеру, Гитлер ненавидел теории, которыми евреи оглупляли народы. Но нельзя было не считаться с тем, что в его время еврейская идея социализма стала новой религией для масс. Поэтому, он вынужденно использовал социализм как основу для реформы государства, модернизировав его под германскую нацию.

    При этом Гитлер прекрасно понимал бессмысленность любых начинаний, если не очистить институты власти и идеологии от влияния евреев. Что он и сделал. Этого было достаточно, чтобы консолидировалась пирамида управления. Глава, элита и народ стали едиными. Благодаря этому Германия в течение нескольких лет превратилась в самую мощную и влиятельную европейскую страну.” (взято звідси – http://www.kavkazcenter.com/russ/content/2007/07/19/51936.shtml)

    Може в тім і причина? Штрассер поперед усе ставить соціалізм. Він фанатичний прихильник цього. А для Гітлера соціалізм — теж саме, що зараз для нас демократія — навязаний ззовні стереотип, з яким треба рахуватися, поки ми не відчистили мізки наших людей від тої зарази, але який по суті є ворожим?
    Пріоритети для Гітлера — раса, нація, держава, а тількі вже потім державний соціальний захист нації… Так?

  26. Василь:

    2Аквілон

    Не так.

  27. Юрій:

    Дякую, цікава стаття! І не менш цікаві коментарі!

  28. Владислав:

    Штарессер норм і справжній НС ….а Адік зрадник націонал-соціалізму і жид!

Залишити відгук




 
Хмарка тем
cтецько ідея нації інша європа бандера бойко геббельс друга світова коновалець липа маланюк мартинець міхновський наші нахтігаль оун ольжич онацький паволіні пеленський розбудова нації розенберг рьом снпу соціал-націоналізм сціборський січові стрільці теліга чин шпенглер штикало штрассер юнгер агітпроп антисистемна партія більшовизм ван ден брук герої журналістика класики консервативна революція культура марат мистецтво націонал-соціалізм націоналізм неофашизм ностальгія першоджерела протестний рух путч революційний націонал-соціалізм революція регіоналізм релігія робесп'єр соціал-націоналіст соціальність соціалізм теорія третій шлях український погляд фашизм футурологія штурмовики історія
Ватра, 1933-2017

Матеріали сайту є вільні для розповсюдження за умови посилання (для мережевих ресурсів - гіперпосилання) на джерело: www.vatra.cc

Електронна скринька редактора: redaktor [з] vatra.cc

Експорт (RSS): дописи та відгуки

Календар
Жовтень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Бер    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031