Революційний соціал-націоналіст
03/10/2008
Розділ(и): Погляд справа, Соціал-націоналізм
Теми: націоналізм, революція, соціал-націоналіст
Соціал-національна революція – майбутнє України та світу. Зрозуміло, що творити нове життя можуть лише люди нового типу мислення та дії, не обважені тягарем минулого, не зламані пресом нинішньої окупації та не перелякані відповідальністю за прийдешнє. Завдання боротьби за новий світ та відповідальність за побудову кращого життя для українців бере на себе новий тип людини та громадянина ХХІ століття – український революційний соціал-націоналіст.
Революційний соціал-націоналіст – це політичний боєць, який свідомо і цілеспрямовано кидає виклик існуючому порядку, стаючи на шлях безкомпромісної боротьби проти системи окупаційного примусу та експлуатації українців. Це відважний і незламний солдат нації, який пліч-о-пліч з однодумцями формує маршируючі колони революції, відмовляючись від комфортного життя пересічної людини на користь ідеалів честі, ієрархії і самопожертви.
Революційний соціал-націоналіст – це повноцінний армійський батальйон, повітряна ескадрилья або партизанський загін у складі однієї людини.
Революційний соціал-націоналіст культивує побратимство. Побратим – це більше, ніж звичайний друг. Друзі бувають в цивільному житті, побратими – тільки в революційному підпіллі, легальному радикальному активізмі та на фронті визвольної війни. На побратимів не ображаються, але побратимам і не пробачають. Не пробачають безвідповідальності, нерішучості, слабкості, відсутності віри в перемогу та відступу від світлих ідей соціального націоналізму. Пообіцяти й не зробити, сказати й не прийти, підняти руку і не вдарити, прочитати й не повірити, загорітись і не спалахнути – побратим не може за означенням.
Від решти людей, які перебувають в сфері навколополітичної тусівки, революційний соціал-націоналіст відрізняється, насамперед, психотипом, естетичним сприйняттям та способом постановки запитань.
Середньостатистичний революційний соціал-націоналіст – це симпатичний, простий та невибагливий молодий чоловік, який ретельно й пристрасно вивчає довколишній світ та не боїться ставити складні запитання. Розуміючи, що його чіткі та зрозумілі погляди потребують постійного вдосконалення, він займається перманентною синкретичною самоосвітою. Він вивчає історію, для того, аби почати творити її самому одного дня. Сьогодні він опановує риторику переконання кількох своїх друзів і сусідів, аби гриміти на стотисячних мітингах через десять років. Соціал-націоналіст не цурається ніякої праці, коли йдеться про роботу над собою.
Соціал-націоналіст проводить стільки ж часу в тренажерному залі, на біговій доріжці чи на свіжому повітрі в лісі, скільки й в бібліотеці, за комп’ютером чи з газетою вдома. Чи готовий ти до революції фізично – не важко перевірити. Якщо можеш відтиснутися на кулаках від землі принаймні 50-70 разів, при власній вазі 70 кілограмів штовхнути штангу вагою 100 кілограмів – то готовий. Соціал-націоналіст не палить, не споживає алкоголь у надмірних кількостях, не марнує час у порожніх розвагах і не псує собі сумління нездоровими стосунками з протилежною статтю. Основа, на якій ґрунтуються прийдешні перемоги соціал-націоналізму – це твердий кулак, світлий розум і незламна воля соціал-націоналіста.
Соціал-націоналіст завжди чесний, скромний і щирий, дотримується слова та дбає за справу і своїх побратимів більше, аніж за себе. Він дотримується поміркованості та аскетизму в зовнішньому вигляді, одягаючись скромно, проте зі смаком, культивуючи соціал-націоналістичний стиль – зібраний, суворий та підкреслено невибагливий. Соціал-націоналіст не терпить брехні, захланності, нещирості та інших проявів морального розкладу.
Подруга соціал-націоналіста – розумна, красива, скромна та вихована дівчина, дивлячись на яку з новим піднесенням хочеться творити прекрасне та захищати світ від політкоректної чуми світового демолібералізму. Як відомо, краса за відсутності ідеї перетворюється на гівно, відтак соціал-націоналіст тримається подалі від таких, які нічого не вміють, окрім як красиво знімати труси та бюстгальтер. Гламурні наштукатурені завсідниці нічних клубів так само далекі для нас, як і петеушні шанувальниці російського серіального мила чи адепти натуралізованих в Китаї брендів “Дольче-Габбана” та “Луї Віттон”. Соціал-націоналіст бере шлюб тільки в разі серйозних намірів створити міцну родину, об’єднану коханням, спільною боротьбою та ненавистю до ворогів. Його подруга не боїться піти зі своєю половинкою удвох проти всього світу, заперечивши легітимність окупаційної системи влади та моральні норми і цінності звироднілого планктону, що цю владу підтримує. Вона готова у всьому підтримати соціал-націоналіста, зрікаючись фальшивих буржуазних умовностей і забобонів. Почуття соціал-націоналіста та соціал-націоналістки один до одного повинні бути сильнішими за танкову атаку на світанку, рукопашний бій стінка-на-стінку, ракетно-артилерійський удар по густонаселеному мікрорайону і килимове термоядерне бомбардування разом узяті.
Соціал-націоналіст ні перед ким не намагається здаватися кращим, ніж він є насправді, проте не дозволяє нікому дивитися на себе згори до низу. Він постійно підтримує товаришів по боротьбі, демонструючи стійкість і доводячи власним прикладом абсолютну моральну перевагу соціал-націоналізму над іншими політичними феноменами.
Героями не народжуються. Героями стають в процесі революційної боротьби. Або не стають. Тут кому як пощастить. Бояться абсолютно всі нормальні люди, не бояться нічого лише абсолютні придурки, яким нема чого втрачати. Але соціал-націоналіст бореться зі своїм страхом протягом усього життя та перемагає його щодня, а всі решта рано чи пізно капітулюють – хтось одразу, хтось поступово.
Соціал-націоналіст – переконаний і послідовний ідеаліст, що не ставить матеріальний добробут основним пріоритетом життя. Накопичення багатства шляхом нетрудових доходів чи визискування співвітчизників українців соціал-націоналіст вважає злочином проти Нації. Хизування дорогими автомобілями, поїздками на екзотичні острови з гламурними подругами та напихання елітним комбікормом у фешенебельних ресторанах в ситуації, коли більшість українців живе від зарплати до зарплати є елементарним свинством. Через це соціал-націоналісти не люблять бариг. Через це, а не тому, що заздрять їм, як гадають бариги. Хід думок людей, мозок яких знаходиться в шлунку, або в іншому неправильному місці, революційного соціал-націоналіста не цікавить.
Революційному соціал-націоналісту життєво необхідно спати, коли інші працюють, та працювати, коли інші сплять. Саме в цей спосіб він здобуває необхідний час і натхнення для здійснення розмаїтих антисуспільних вчинків, аби зайвий раз продемонструвати суспільству його недосконалість, а пересічним обивателям – марноту їхнього буття. Аби уникнути експлуатації з боку тоталітарно-капіталістичної системи, соціал-націоналіст заробляє на хліб виключно творчою, або науковою працею, в крайньому випадку – розмаїтими формами експропріаційної креативності. В ситуації, коли весь національний продукт присвоюється окупантами та їх лакеями з метою подальшого геноциду нації, працювати для того, аби створювати щось реально цінне, означає підтримувати своєю працею ворогів. Коли в ході соціал-національної революції буде створено добровільні трудові армії для порятунку національної економіки від краху та для забезпечення комфортного середовища проживання титульної нації, соціал-націоналіст буде завжди попереду інших, заливаючи бетон на автострадах, розбираючи архаїчні заводи на металобрухт, зводячи фундаменти будинків та висаджуючи дерева. Поки ж існує система окупаційної влади, що займається геноцидом українців, праця на її користь є злочинним колабораціонізмом.
Так звані “успішні українці” вважають революційних соціал-націоналістів пропащими ідеалістами, мегаломанами, небезпечними блазнями, маргіналами й провокаторами. Не надто розумно. Особливо тому, що одного дня соціал-націоналісти ввічливо, але переконливо постукають в двері їхніх затишних офісів та фешенебельних котеджів. І тоді доведеться відповідати на чимало незручних запитань.
“Маленькі українці” не розуміють та бояться соціал-націоналістів. Через наш радикалізм, готовність до прямої дії, безкомпромісну відданість Ідеї, яка виглядає для звичайних людей фанатизмом, через відкидання нами дрібнобуржуазних цінностей стабільності та спокою. Вони не розуміють, що саме ми захищаємо їх від зла та кривди, здатних поневолити та розтоптати будь-кого.
Так звані українські інтелектуали бояться і ненавидять нас за те, що ми хочемо революції, а не дискурсів, вуличних боїв, а не парламентської балаканини, остаточного вирішення всіх питань, а не жалюгідних компромісів. Вони звинувачують нас у “провокаторстві”, “ксенофобії”, “інтелектуальній обмеженості”, “створенні картинки для російських телеканалів”, “упередженості та фобіях”, “підігруванні агентам Лубянки”, бажанні “скомпрометувати Україну перед цивілізованим світом”, “полюванні на відьом”…тощо. Соціал-націоналіст може порадити цим розумникам стулити пельку. Інакше буде боляче. Бо нічого цінного для Батьківщини, окрім сумнівної якості органічних добрив, ці “інтелектуали”-паразити і так не продукують.
Українофоби ненавидять революційних соціал-націоналістів просто за фактом свого та нашого існування: нам надто тісно на одній планеті, тому за логікою видового виживання ми просто повинні їх перемогти. Без зайвих слів та пафосу українофобія повинна бути знищена в нинішній Україні та карно переслідуватись в Україні майбутнього.
Соціал-націоналіст – це останній заслін Нації перед тотальним поневоленням і геноцидом. Тільки такі, як ми, здатні зупинити катастрофічний вал поразок, розірвати прокляте замкнене коло розчарувань, підняти стяг Ідеї Нації на вершину перемог та розпочати тріумфальну Українську реконкісту.
Майбутнє належить нам. Інакше воно просто нам не потрібне.
Версія для друку
коментарі 72
Залишити відгук
- Без розділу (1)
- Геополітика (3)
- Європа (20)
- Наші класики (20)
- Погляд крізь Час (29)
- Погляд справа (32)
- Постаті (6)
- Раса (7)
- Соціал-націоналізм (35)
- Червоне і Чорне (24)
Матеріали сайту є вільні для розповсюдження за умови посилання (для мережевих ресурсів - гіперпосилання) на джерело: www.vatra.cc
Електронна скринька редактора: redaktor [з] vatra.cc
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
| 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
| 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
| 29 | 30 | |||||
18 Грудня, 2010, 22:19
Нічого страшного, проте етикету ще ніхто не скасовував.
Я так розумію, ми знайомі? То можемо розвіртуалитись. Заодно пред’яви озвучите.
П.С. Адміни, будьте добріші.)))
19 Грудня, 2010, 12:45
Заради всього святого, Юра, ми ж не гопи в підворотні і не зеки на нарах, а культурні виховані люди… Які “пред’яви”? Чи то так в колах революційних соціал-націоналістів висловлюються?
Я просто написав що думаю, про Вашу статтю, а Ваші прекрасні адміни стерли сесей невгодний коментар. Якщо Вам цікаво можете прочитати його тут: http://zik.com.ua/ua/news/2010/12/16/262160 Lupus Solus03:13 18.12.10. Хоча думаю Ви його вже бачили, раз відписалися Рексьові)))
19 Грудня, 2010, 13:00
А щодо “знайомі” – не зовсім, просто вчились майже разом) В той самий час, тільки я на міжнарі, а не на політології. Якщо Вам це щось скаже – звати мене Ростислав Гудь, не роблю з того жадного секрету.
19 Грудня, 2010, 15:54
Як же ж, як же ж….”Стаття варта того, щоб її роздрукувати….. і витерти дупу в кльозеті…”, натуральна пред’ява, правильно зробили, що видалили — у нас тут не демоліберальний смітник.
Проблема наших опонентів у тому, що вони не усвідомлюють — грань між віртуалом і реальним життям давно стерлась, тому ми завжди відповідаємо за слова, і примушуємо до цього інших.
У даному випадку я нікого пресонально не те що не ображав, а навіть не зачіпав – тому хамські коментарі викликають відвертий подив.
Ну нічого, Львів місто тісне.
19 Грудня, 2010, 18:49
Ну так, звичайно, саме тому ваші адміни залишають лише позитивні або нейтральні коменти;) Чим ви відрізняєтесь від комуністів? Чи регіоналів? Хіба кольором прапорів!… І тим щоо вони при владі, а ви…самі знаєте в якім місці.
Мої коменти не хамські, а правдиві… Бо направду, мені патріотові своєї країни, людині чиї прадіди воювали в лісах в бандерівських загонах, гидко, блювати хочеться читаючи цю нацистсько-фашистсько-комуністичну пропаганду на новий лад… Ви відповідаєте за свої слова? Ось цитата з Вашої статті “Вони не розуміють, що саме ми захищаємо їх від зла та кривди, здатних поневолити та розтоптати будь-кого” – Скажіть мені як ви захищаєте “маленьких українців” від зла та кривди??? Подібними статтями захищаєте? Чи може бажанням прибрати скульптуру Мазоха з вулиць Львова? В цьому полягає Ваш захист? Що корисного Ви робите для суспільства??? Як кажуть наші друзі-москалі “триндєть – нє мєшкі ворочать”.
А щодо того що Львів – тісне місто) Саме так і це напевне одна з тих рис, які роблять його таким чарівним)
19 Грудня, 2010, 19:09
Розумієте, Ваші пафосні рефлексії та благородний йом-кіпурський гнів не справляють на редакційну колегію та читачів “ВАТРИ” абсолютно ніякого враження.
До речі–у Львові, Тернополі та Франківську ми вже маємо певну дотичність до влади. Це так м’яко кажучи. Ласкаво просимо до реальності.
Завивання клістирної інтелігенції на тему “фашизму”-“расизму”-“ксенофобії” можете залишити для якоїсь більш вдячної аудиторії, бо тут це нічого крім гомеричного сміху не викликає.
Звітуватись перед Вами, голубе сизий, так само немає жодної необхідності. Розповідати про відбивання рейдерських атак на нещасних селян чи лікарню в Брюховичах або ж наїзди найнятих великими іноземними компаніями бандюків на продуктові ринки з метою заміни їх супермаркетами неактуально, бо це вже історія.
Нас чекають нові звершення. А Вам залишається лише нити та вигадувати гидоту в коментах.
19 Грудня, 2010, 21:45
Попередній дописувач ніяк не вгамується, і продовжує вибухати фонтанами пафосних фекалій.
Доведеться йому при випадковій зустрічі в голову дати, чи що. 🙂
15 Січня, 2011, 15:19
Идея изложена хорошо, интересно, с чувством. Но!
1. Она не нова и классически утопична, поскольку рассчитана на участие в системе как организации так и исполнения идеальных людей, а таких к сожалению нет.
2. Реализация подобного проекта вызовет критическое неприятие всех капиталистических систем, будь то государственных, будь то транснациональных, поскольку указанные системы будут видеть, в случае успешного развития такого государства, угрозу самим себе. СССР тому ярчайший пример!Противопоставление СССР всего мира было вызвано желанием уничтожить существующий, альтернативный от капиталистического строй, который постоянно оттеняет все его недостатки и не позволяет произвести окончательное порабощение трудового класса и обычной власти.
Это стоит учитывать.
15 Січня, 2011, 16:34
Маєте рацію, подібні речі треба врахувати.
24 Січня, 2011, 15:05
Вітаю!
Дякую за статтю, щиро посміявся доки дочитав до кінця. Деякі утопічні моменти не дозволяють не реготати (навіть на робочому місці):
1. штангу вагою 100 кілограмів (в теорії норма для кожного здорового чоловіка 1.5 своєї маси, як це виглядає в практиці – усі знають. Посміхаємось).
2. Як відомо, краса за відсутності ідеї перетворюється на гівно (100% правда, а от далі вже йде тотальна утопія).
Загалом я статтю автора читаю перший раз але враження таке, що все знав усі “догмати” до читання. Все це зустрічав в трьох книгах: scouting for boys (Robert Baden-Powell), напрямні для укр.націоналіста (Степан Бандера) і радянська книга про піонерів з 50-х років (автора не пам’ятаю). Не читав нічого з пропагадни hitlerjugend але впевнений що там написано те саме. От риторичне питання, чи є сенс передруковувати ТЕ САМЕ вже в зовсім іншому світі? Ну поза тим що я пореготав і ще кілька людей потішились…
25 Січня, 2011, 01:55
Посміхаємось. Посміхаємось. Бо ж сміх без причини–ознака відомо чого. А тоді йдемо в зал, спокійно відтискаємо свої 115 кг. Потім дивимось на дописувача “Rostyslav” і знову посміхаємось.
3 Лютого, 2011, 01:26
А супутницею життя у революційного соціал-націоналіста може стати лише революційна соціал-націоналістка?
3 Лютого, 2011, 02:51
Не лише. Може бути просто хороша дівчина без шкідливих звичок і комплексів.
4 Лютого, 2011, 00:31
Та сповідувати ідею нації зобов’язана?
А чи не здається Вам, що ви не у повній мірі розкрили особу націонал-революціонера? Як на мене , то дуже мало сказано про дух, ідею і роль революційної організації у Вашому житті.
10 Лютого, 2011, 13:10
Сповідування ідеї може відрізнятись у баченні чоловіка та жінки. Часто в житті так і трапляється. Але не слід робити з цього трагедію….
26 Березня, 2011, 19:02
Юрію, дуже сильна стаття! Я хоча й вже по віку не підходжу до “молодого соціал-націоналіста”, але все свідоме життя за час незалежності України було боляче, як дикунський капіталізм руйнує життя і старих, і молодих. Старі не можуть гідно прожити останні роки життя, а молодих гроші розбещують.
Читаю тут, дивлюсь що відбувається – і надія вже з’явилася. Я все серйозно і не пусті речі. Сподіваюсь, якось особисто познайомимся. А поки є що робити те що можу і тим ресурсом що маю.
В оговоренні був важливий момент по реакції зовнішнього світу на успішні зміні стосовно соціальної справедливості і відмінного від їх капіталізму укладу економіки. Але ще побачимо, тут поблизу серйозні часи і справи, але це вже не для коментарів. Потрібні чіткі плани і команда.
Дякую ще раз!
27 Квітня, 2011, 17:18
Lupus Solus’е, вступаючи в суперечку з подібною публікою, дотримуйся заповіту великого Карлсона:”Спокойствие,спокойствие, только спокойствие!” Їх ти не переконаєш, хоча б тому, що абсолютна більшість з них просто не вірить в те, про що пише. Схоже на Корчинського, який хвалився своїми подвигами в Придністров’ї і одночасно прислужував Януковичу, намагався вставляти палиці в колеса Помаранчевій Революції.
Але це не причина, щоб просто махнути рукою на все. На сайт заходять різні люди. І серед них, можливо, трапляються люди, схожі на Олену Телігу, коли вона ще не усвідомила себе українкою. Так, якби замість живого прикладу Донцова, Маланюка, Мосендза, Клена, вона б мала перед очима приклад таких от “націоналістів” – вона б, цілком можливо, ніколи не стала правдивою собою.Віктор Ющенко теж став патріотом не одразу а після того після того, як з’їздив в Тернопіль в ранній молодості.Є багато прикладів не таких яскравих, але не менш промовистих. Тож ми, справжні націоналісти, маємо подавати приклад мужності( вираженій хоча б в тому, щоб не зважати на всяких шавок-бретерів і не займатись фаллометрією), мудрості, виваженості, ввічливості і толерантності,доки вона можлива. І тоді свіжа людина, сторонній спостерігач бачитиме справжнє обличчя українського націоналізму, а не огидну маску, намальовану агентами впливу ворожої імперії. І задумається сторонній спостерігач – чи варто залишатись таким? Чи краще приєднатись до цього прекрасного руху, щоб мати можливість захистити своїх рідних, свою країну? Щоб зустріти ворога не в піжамі на порозі власної квартири, а на полі бою, пліч-о-пліч з соратниками і друзями. Щоб замість героїчного опору одиниць і нечисельних груп, ворог налетів на кулак опору об’єднаної нації і захлинувся власною кров’ю, проблювався власними тельбухами і уламками кісток. Щоб Україна була незалежною і сильною державою, яка не розлазиться в усі боки, як лишайник, захоплюючи все нові і нові землі, а зміцнює своє коріння,відновлює порвані зв’язки і невпинно росте вгору, розкинувши своє могутнє гілля високо в небі. Щоб на її землі вільно почувались люди з усіх народів, але щоб ця земля була українською.
Все це залежить від нас. І хтозна, може той вчорашній сторонній спостерігач завтра випередить нас набагато, хоча це ми подали йому приклад. Як той маленький павучок, який, за легендою, подав приклад шотландському королю Брюсу. Хай всі зусилля здаються марними, головне – не здаватись!
P. S. Ці скоморохи називають нас “слабкими українофілами”, “сировиною для добрив” та іншими люб’язними епітетами. Що ж… Раніше, чи пізніше, але обов’язково буде війна з Московською імперією. Тоді побачимо, хто націоналіст, а хто – рака свист.
28 Жовтня, 2011, 00:36
Я вшоці з таких людей Як автор такиг маразмів, про що ви шановний пишите? Кому голову морочитите? І основне не розумію якого очікуєте фіналу, хочите стати фюрером? Мені шкода що ви так марнуєте своє життя, і життя тих людей, яких втягнули в свої безглузді ідеології…
30 Жовтня, 2011, 12:40
Хлопці!Де видаватимуть зброю та однострій?
Хочу служити Україні у лавах Українського війська!
23 Січня, 2013, 13:39
О-о, це та стаття! Уривки якої підштовхнули мене до пошуку відповідей на багато важливих запитань. Пам’ятаю, як я тоді (ще недавно))) почала шукати книжку. Стаття надзвичайно Патріотична, і саме тому це так гарно і цікаво. Хто вірить – тому дасться. Ось така насправді Істина.
9 Липня, 2013, 21:40
А чи не міг би автор статті якось детальніше змалювати критерії справжньої соціал-націоналістки. Було б дуже пізнавально-повчально для деяких дівчат, які хотіли б нею стати))) В ідеалі – окрема стаття. А то складається враження, що роль дівчат-націоналісток в революційних звершеннях відводиться далеко на другий план… Дякую!
16 Січня, 2014, 11:11
Сповідування ідеї може відрізнятись у баченні чоловіка та жінки. Часто в житті так і трапляється. Але не слід робити з цього трагедію….