Отто Штрассер. “Закон нашого поступу”

Хтось скиглить через хаос і розпад, сумує з приводу занепаду та оплакує ідеалізоване минуле – а інші радіють через поступ і розвиток, святкують нечуваний початок Нового, Первозданного, Вічного, і як перші, так і другі не знають, що день і ніч, літо та зима довіку приходитимуть на зміну одне одному, і ранок та вечір, весна й літо – це етапи Переходу, із всією хаотичністю перехідних етапів.

Тому що таким є величний закон, який ми карбуємо та формулюємо, ми, які одночасно працюємо над його втіленням й оновленим історичним підтвердженням. Існує лише дві великих системи життя, що з самого початку буття змінюють одна одну: система Свободи (ідея індивіда) та система Єдності (ідея спільноти), або ж, користуючись термінами нашого часу, лібералізм і консерватизм.

Є в цьому й інший бік, що вказує на напрямок руху, коливання маятника між двома полюсами.

День і ніч, зима й літо лише задають ритм, згідно якого протікає життя у своїх трьох площинах – тілесній, душевній і духовній, які утворюють єдність триєдиного. Однаково й одночасно той чи інший ритм проникає в цю триєдину сутність – однаково й одночасно панує день, панує літо в тілесному, душевному та духовному, однаково й одночасно панує ніч та зима.

Тому ми визнаємо та сповідуємо закон триєдиної полярності.

Якщо хтось відважиться стверджувати, що день є потрібнішм за ніч, що літо важливіше за зиму – він не знайомий із цим законом та не зумів проникнути в його чарівну суть. Бо ж одне неможливе без іншого, обидва явища однаково важливі, корисні та прекрасні.

І все ж між ними завжди точитиметься боротьба, де завжди будуть перемоги і поразки, завжди буде народження й смерть. Щоранку світло сонця, що сходить, бореться з тінню ночі, щовечора ніч перемагає день, і щороку свіжі вітри проганяють зиму, а осінні буревії змінюють літо. Так є щодня, і так є щороку, і це важливо, правильно та прекрасно. […]

Згідно цього ж закону, система Свободи та система Єдності – лібералізм і консерватизм – вічно змінюють одна одну в постійній боротьбі, в якій кожна почергово перемагає – лише для того, аби в час свого повного втілення бути переможеною супротивником. […] Проте в цьому випадку час переходу займає довше, аніж зміна ночі днем та літа зимою, що не заважає йому бути таким же чітким, визначеним і однозначним. Якщо йдеться про точний вимір, вимальовується період в 140-150 років, за який маятник здійснює повний цикл між двома полюсами:

У 1640/45 роках Кромвелль провадив велику консервативну революцію до перемоги

У 1789/94 роках результат французької Революції визначив долю лібералізму

У 1935/40 роках німецька Революція викарбує профіль націонал-соціалізму на поверхні світу.

В один час і з однаковою силою ритм змін розгортається у трьох площинах життя: тілесній (економіка), душевній (суспільство) та духовній (культура). В системі Свободи, при пануванні лібералізму, можливий лише ліберальний уклад економіки, лише ліберальна наука про суспільство, лише ліберальне сприйняття культури – відповідно так само й за панування консерватизму.

Лібералізм неодмінно передбачає капіталізм, індивідуалізм та раціоналізм.

Консерватизм неодмінно передбачає соціалізм, націоналізм і містицизм.

Можна було б сказати і написати тисячі слів з цього приводу, надавши їм тисячі різних можливих форм, проте зміст вічно був, є і буде саме таким.

Розумієте тепер, в який час ми живемо? Хіба цей закон не робить хаос зрозумілим, темряву світлою, безглузде розумним і не озброює нас переможною силою таємниці, яка змусила мільйони загинути на Великій війні?

За вікном весна, друзі! Темрява лібералізму похитнулась, натиск капіталізму, розгубленість індивідуалізму, холод раціоналізму, які півтора століття визначали обличчя світу, яких спершу вітали як звільнення, а нині мільйон разів проклинають, як муку, доживають свого віку – лібералізм помирає!

Переможно здіймається нове літо, новий день, ставлячи мету, надаючи змісту, вказуючи шлях! Справедливість соціалізму, солідарність націонал-соціалізму, віра містицизму наповнять собою ХХ століття, повернуть життю зміст та мету, яких не знали безбожний світ і люди без коренів. Нині формою втілення цього є націонал-соціалізм, і ми, німці, станемо тими, в чиїх душах, серцях і тілах ця ідея стане дійсністю.

Таким є закон, згідно якого ми чинимо, який ми виконуємо, і який керує нами.

Цього хоче історія, цього хоче доля, цього хоче Бог.

National-Sozialistische Briefe, травень 1930 року

Переклав Юрій Михальчишин

Про автора: Отто Штрассер (1897 – 1974) – німецький політичний діяч та публіцист, ідеолог і організатор націонал-революційного крила NSDAP. Брат Грегора Штрассера – “другого номера” в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини. Учасник Першої світової війни, брав участь у ліквідації терористичного режиму Баварської радянської республіки в Мюнхені навесні 1919 року в складі добровольчих формувань. Доктор наук. До 1920 року – член Соціал-демократичної партії, в 1925 році вступив до лав NSDAP. Активно розбудовував партію в Північній і Західній Німеччині, займався журналістикою, розробляв антикапіталістичний вектор ідеології. Через ідеологічні та персонально-кадрові розбіжності в поглядах із А. Гітлером у 1930 році вийшов із NSDAP, намагався створити альтернативну націонал-соціалістичну організацію “Чорний фронт”, після 1933 року – на еміграції.

коментарів 11

1. Сергій Лис:
   28 Січня, 2010, 22:26

   “Через ідеологічні та персонально-кадрові розбіжності в поглядах із А. Гітлером у 1930 році вийшов із NSDAP,”

   Так все таки були ідеологічні розходження на твою думку.

2. aho:
   29 Січня, 2010, 15:58

   Яка потужність!!!
   Не чекав. Якось вважав тов.О. Штрассера слабішим.

3. aho:
   29 Січня, 2010, 15:58

   перекладачеві – окремий респект!:)

4. Нахтігаль:
   30 Січня, 2010, 16:39

   Товариш Отто Штрассер хороший, дуже хороший. І хоч дисертація в нього про те, як гнати бухло з цукрового буряка, культура філософської думки надзвичайно висока. Ну й талант публіциста. І досвід “червоного лейтенанта”. Разом вибухова суміш.

   Там ще були публікації в розвиток цієї теми, де публіцист-штрассерівцеь Герберт Бланк доводив, що Гітлер і Ко–це жирондисти, а Штрассер і Чорний фронт–якобінці.

5. Нахтігаль:
   30 Січня, 2010, 16:43

   Розбіжності між О. Штрассером і А. Гітлером в царині ідеології лежать у двох площинах: в економіці Штрассер виступав за соціалізм, тоді як Гітлер за державний капіталізм; в расовому питанні Штрассер виходив з етичних і метафізичних засад, а Гітлер з біологічних. Штрассер прагнув широкого націонал-революційного фронту, Гітлера влаштовувала стадія антиліберальної реакційної коаліції.

6. Василь:
   30 Січня, 2010, 17:11

   Я думаю останній комент по Гітлеру і Штрассеру це радше характеристика фактичної політики, а не задекларованої ідеології. Програма то у них була однаковою. А різниця полягала в тому, що Штрассер (і взагалі НР) прагнув виконання цієї програми, в той час як Гітлер ухилявся від неї, хоча формально визнавав. Тому це краще назвати не розбіжностями між Гітлером і Штрассером, а розбіжностями між політикою Гітлера і націонал-соціалізмом. Цікаво, що сам Гітлер брав участь у виробленні програми націонал-соціалізму, що не завадило її потім порушувати.

7. haidamaka:
   30 Січня, 2010, 20:30

   >>І хоч дисертація в нього про те, як гнати бухло з >>цукрового буряка

   біографії Великих мене часто обнадіюють 🙂

8. Махатма:
   17 Лютого, 2010, 17:59

   “в расовому питанні Штрассер виходив з етичних і метафізичних засад, а Гітлер з біологічних.”

   2 Нахтігаль

   А Ви яку позиццію підтримуєте?

9. Нахтігаль:
   18 Лютого, 2010, 17:05

   “ВАТРА” як часопис позиції з цього питання не займає.

   Особисто, маючи свого часу дотичність до кафедри генетики, вважаю що все досить складно, а життя найнесподіванішим чином підтверджує думку тов. Штрассера-молодшого.

10. Махатма:
    20 Лютого, 2010, 21:41

    На мою думку, біологічний підхід не заважає етичному та метафізичному. Детальніше взаємозв”язок між біологічним расовим підгрунтям і типом культури і світогляду, який цей народ продукує розглядає А. Розенберг у “Міфі 20 століття”.

11. Брут:
    27 Лютого, 2012, 14:25

    Дуже дякую товаришеві Нахтігалю за наведений матеріал. В прочитаному деякі дуже важливі тези, до котрих я дійшов власним мисленням. Особливо порадувала теза про триєдність тілесного, душевного та духовного.
    Одначе я не радий його ура-консерватизму. Як на мене, Індивідуалізм та Колективізм живуть у кожному з нас. Викорінювати щось із себе – заперечувати власну природу.

Залишити відгук