Олег Ольжич. “Націоналістична культура”

Духово-історичний здвиг української нації, що виявляється у формі націоналістичного руху, творить всесторонньо-нову дійсність народу у всіх ділянках життя. Творить він теж свою відмінну культуру.

Тому можемо говорити про українську націоналістичну культуру.

Треба ясно окреслити, що вкладається в це поняття. Національність є невід’ємною прикметою кожної культури, навіть коли окремі елементи її є чужого (знову ж таки національного) походження. Може бути тільки більше чи менше чужих елементів, що підлягають змінам під впливом тиснення національної природи нового їх підмету.

Твердимо при тому, що тільки національна культура забезпечує повний орґанічний вислів творчих сил одиниці й народу. Вона спирається на духовій природі народу та скарбі історичної традиції, принесеному з глибини віків.

Націоналістична культура є повноцінна, цебто позбавлена негативних складників народної психіки й традиції, героїчно визначена національна культура. Іншими словами – національна культура націоналістичної доби.

Героїчна духовність українського націоналізму значить натугу змагання одиниці й цілого народу до суспільно-морального ідеалу. Це духовість героя, в якій почуття й змагання одиниці й загалу лучаться у вищу єдність, відмінну від свідомості індивідуалізму, й колективізму. Це – філософія не протиставлення й не підпорядкування одиниці масі, а філософія нестримного росту особистості в ім’я спільноти.

Ця духовість є повно суверенна і самовистарчальна в своїх джерелах і змісті та може бути хіба трохи порівнювана, але ніколи не утотожнювана з духовістю та доктринами інших націоналістичних народів. Її натура в своїх вершках і в масі значно вища, ніж у інших сучасних націй.

Зокрема, це документується глибокою плідністю її в області творчості, отже, поруч прямого героїчного чину, – культурною функцією українського націоналізму. Витворюючи свій стиль життя й побуту цілого народу, націоналізм творить так само героїчний стиль його мистецтва.

Провідною ідеєю українського народу від світанку віків є Ідея Слави – тобто беззглядна цінність героїчного повнення призначення людини. Це “іскати собі чти, а князю слави” – “Слово о полку Ігоревім”, це “Князем слава, і дружині – амінь!”. Це “як слави зажити”, “слави добувати”, “слава не вмре, не поляже” – “преславного Війська Запорозького” і “Славних Гетьманів”. Це, нарешті,  коронна ідея Шевченкового духу й цілої новітньої української літератури – “Слава Україні”. Не диво, що вже від 1917 року стала вона гаслом націоналістичного руху.

Спільнота нації в українській духовості історично усвідомлюється не природничо, а духовно-містично в Ідеї Роду. З нього родиться вся потуга Української держави та відродження. “Дажбожі внуки” чи “діти з коліна Яфетового” – це тільки дві, поганська й християнська, форми одної думки – божеського благословення народу. Вся козацька експансія росла з міту й величі “славних і величних Русов”, що “за Олега росского монархи… Царгород штурмовали”, і “того же древа єсте ви храбрих воїнів синове”. І ХІХ століття черпає всю свою силу з найближчої до нього козацької леґенди: “І наллє живої козацької тієї крови…”. Не випадково повоєнна українська творчість відкрила нам княжу добу – першоджерело національної потуги. Це було тільки повне відслонення Міту.

Чудо чинення української крові або духового призначення до українського роду – таке часте явище в історії останніх віків України. Є це суто націоналістичне, українське, а не расове, романське чи інше, державне схоплення національної спільноти. Поняття роду є дуже вимовним для розуміння історичного росту української нації тому, що в ньому сильніше, ніж, наприклад, в найближчому до нього понятті походження чи понятті крові звучить ідеалістичний момент заповіту, традиції, покликання.

Своє покликання українська нація спирає, проте, на безпосередньому відчутті благословенства, яке спочиває на українській національній індивідуальності та заложеної в ній динаміки.

Прага, 1940.

Про автора: Олег Ольжич (1907 – 1944) – український соціал-націоналіст, провідний член ОУН, поет, публіцист, доктор археологічних наук. З 1923 року проживав закордоном, в основному – в Чехословаччині. Син славетного українського поета-романтика Олександра Олеся. З 1937 року – культурно-освітній референт Проводу ОУН. Учасник національної революції в Закарпатті у 1938 – 1939 роках. Голова Революційного Трибуналу ОУН. З 1941 року – організатор оунівського підпілля в Україні, призначений замість А. Мельника Головою Проводу ОУН (м), заарештований і страчений німецькими органами безпеки.

коментарів 18

1. Ярка:
   26 Жовтня, 2008, 19:54

   Дякую! Ольжич завжди наповнює і надихає.

2. Нахтігаль:
   26 Жовтня, 2008, 19:58

   Прошу. Ти ж знаєш, що “Ватра” працює насамперед для вас.

3. Терорист:
   27 Жовтня, 2008, 09:39

   Дякую за статтю, Нахтіґаль!

   Таке питання: на Твою думку, поняття роду передбачає існування такого явища, як російськомовні українські націоналісти?

   П.М. коректор повідомляє 🙂

   1. Првідною ідеєю українського народу
   2. одної думки-божеського благословення

4. Іван Бодхідхарма:
   27 Жовтня, 2008, 10:28

   Націоналізм сам по собі є частиною культури.Однак не дуже хотілось щоб націоналістична культура мала вигляд соц реалізму чи культ надлюдини Третього Рейху де особисто я бачу багато деструктивного ідеологічного сміття.(Провідною ідеєю українського народу від світанку віків є Ідея Слави – тобто беззглядна цінність героїчного повнення призначення людини.)Ця теза що ? Виключає естетичні пошуки нації?А як тоді бути з пошуком гармонії людини ,шляхом до Бога …до краси – «Садок вишневий коло хати,
   Хрущі над вишнями гудуть…»\\\\ (Првідною тут пропущена буква о.)Висновок. Стаття патріотична.Має всі ознаки для дискусії.

5. Іван Бодхідхарма:
   27 Жовтня, 2008, 15:48

   Додам… Читаючи статтю не міг викинути з голови думку , що читаю Донцова.

6. Нахтігаль:
   27 Жовтня, 2008, 19:19

   Дякую другу Терористу за коректуру.

7. Нахтігаль:
   27 Жовтня, 2008, 19:21

   Шановний Бодхідхарма! Опублікований на “Ватрі” матеріал має одну властивість. Він зовсім недискусійний. Тобто ніяк.

   Це органічні для соціал-націоналістів речі.

8. Нахтігаль:
   27 Жовтня, 2008, 19:24

   Щодо запитання шановного Терориста. Російськомовні українські націоналісти можуть сприйматися нами як товариші по боротьбі в разі усвідомлення ними історично-репресивної обумовленості та тимчасовості своєї російськомовності.

9. Іван Бодхідхарма:
   27 Жовтня, 2008, 20:13

   Шановний Нахтігаль!Вибачаюсь.Просто тема про українську націоналістичну культуру дуже цікава.

10. Нахтігаль:
    27 Жовтня, 2008, 20:29

    То прошу висловлювати свої думки.

11. haidamaka:
    28 Жовтня, 2008, 13:43

    А що ботхітхармі не подобається в соц.реалізму – нормальне арійське мистецтво за формою, якщо звісно виклюити зображення дєдушґи лєніна, то портрети колгоспниць цілком вкладаються в поняття естетики та краси

12. Нахтігаль:
    28 Жовтня, 2008, 14:05

    Ба більше–“соціалістичний реалізм” є варіацією одвічної теми героїчного реалізму.

13. haidamaka:
    28 Жовтня, 2008, 15:03

    чим поняття роду відрізняється від “національної спільноти.” Цікаво що в англ.мові race здається це і рід, і раса, і порода

14. Чорний:
    28 Жовтня, 2008, 15:24

    @Нахтігаль, @Haidamaka:

    Про ”соціалістичний реалізм”. Теоретично все ви ніби і вірно кажете…

    Треба не забувати того, що на практиці соц.реалізм крім вищепереліченого містив велику (якщо не – найбільш значну) частку примітивної помпезності та грубості образів.

    Арійськість не передбачає люмпенізації мистецтва для того, що б стати “бліжє к народу”. Воно прекрасне і зрозуміле в своїй абсолютній природності, але не елементарності.

    Простота – швидше шлях теперішнього ліберального мистецтва і тодішнього – комуністичного.

    Аргументи “проти” приймаються тільки від тих, хто прочитав “Підняту цілину” і щось типу “Знайомтесь, Балуєв” 😉

15. haidamaka:
    29 Жовтня, 2008, 00:29

    Як людина, що передивилась багато радянських фільмів про сталеварів, скажу: не все що було в совку це соцреалізм, певний час був поширений конструктивізм (знову таки як у фашистів), але його потім заборонили при Сталіну.
    Більше того що таке “комуністичне”? Якщо вияви класичного лівацтва, те яка зараз являю собою антифа, нові ліві ітд, то його ліквідували в совку ще в кінці 20-х мабуть.

16. nezgoda:
    4 Листопада, 2008, 03:05

    skunyvshu jidivsky opiky 3-i reih rozkviv yik vesniana kvitka 1937 roky A.Hitler y reistagy davav zvit narody pro pobydovy sosializmy y nimecheni/do rechi mau pereklad origenaly/za 4 roki .Rekomendyiu posikavetis moje shos e korusnum i dla ukraini.

17. T:
    20 Лютого, 2011, 21:52

    Дякую, дякую,дякую

    Вимагаю ще творів генія-героя-вояки Ольжича

18. Юрій:
    17 Квітня, 2011, 13:12

    Дякую. Стосовно російськомовних українських націоналістів. Абсолютно згоден – якщо людина зрозуміє і підтримає ідею українського соціал-націоналізму, то питання мови – лише особисті зусилля і час.

Залишити відгук