14 тез Німецької Революції

Німеччина, прокидайся!

1 серпня 1929 року Отто Штрассер оприлюднив в журналі “Nationalsozialistische Briefe” програмову статтю під назвою “14 тез німецької революції”, яка де-факто претендувала на ревізію офіційної програми партії. Текст статті подаємо нижче:

Німецька революція

У чому полягало значення Великої війни? Німецька революція! Це могутня революція двадцятого століття, першим етапом якої була “Світова війна”, частинами якої є всі “путчі”, “повстання” та “битви”, в якій доля випробовує та відкидає різні варіанти для того, аби знайти рішення.

На обидвох рівнях життя – духовному, інтелектуальному – відбуваються потужні зміни, змішані у відображенні, роздрібнені у формі, і все ж сповнені одного ритму, спрямовані до однієї мети!

Цією метою є революція, революція консерватизму, за допомогою якої Французька революція – тріумф лібералізму – буде скинута, подолана, відсунута вбік! Це революція душі проти революції розуму, націоналізму проти індивідуалізму, соціалізму проти капіталізму, і якщо спробувати оголосити її всеосяжний зміст схематично, ми отримаємо наступне:

І. Німецька Революція перед Богом і людьми заперечує будь-які зобов’язання щодо “мирних договорів” Версалю та Сен-Жермену, договорів, заснованих на брехні про вину Німеччини, встановлених за допомогою грубої сили. Німецька революція оголошує беперервну і фанатичну війну з використанням усіх можливих засобів, аж поки не буде досягнуто повного скасування цих продиктованих договорів та усіх заснованих на них угод.

ІІ. Німецька Революція проголошує свободу німецької нації в сильній німецькій державі, яка об’єднає всі німецькі народи Центральної Європи, і яка, від Мемеля до Страсбурга, від Ойпена до Відня об’єднає всіх німців Батьківщини і невідвойованих територій, і яка через свою велич і потенціал стане хребтом і серцем білої Європи.

ІІІ. Німецька Революція відмовляється правити чужими народами і націями та експлуатувати їх. Вона прагне не більшого і не меншого, аніж достатнього життєвого простору для молодої німецької нації, і якщо здійснення цього найприроднішого права вступає в суперечність із таким самим правом інших народів і націй, Німецька революція визнає розв’язок у вигляді війни як присуд долі.

IV. Німецька Революція оголошує, що єдиною метою держави є консолідація усіх сил нації та рівномірне їх застосування для гарантування життя і майбутнього нації. Революція приймає всі засоби, які допомагають її меті, і відкидає всі засоби, які їй перешкоджають.

V. Тому німецька Революція вимагає найжорсткішого застосування сильної централізованої влади проти всіх організацій, які мають підривний характер, або порушують спокій – політичних, партійних чи релігійних. Централізована держава німецької нації пов’язує разом найпотужнішу єдність тих сил, які мають корені в регіональних чи партикуляристських традиціях.

VI. Як належне продовження високих завдань держави, Німецька Революція надає вільне поле для розвитку сил фахового самоврядування, яке гальмувалося і придушувалося бездушною ліберальною системою. Революція цінує життєву організацію в професійних і фахових палатах вище за штучний парламентаризм, так само як і у всіх питаннях ставить вище особисту відповідальність лідерства над безвідповідальністю анонімної маси.

VII. Німецька Революція оголошує німецьку націю спільнотою долі. Проте Революція усвідомлює, що спільнота долі визначається не лише спільністю потреб, але й спільністю засобів для існування, а відтак погоджується з усіма вимогами, які випливають із цього визнання відповідно до фундаментального принципу: добробут спільноти ставиться понад особисте благо.

VIII. Відтак Німецька Революція відкидає індивідуалістичну економічну систему капіталізму; повалення капіталізму є передумовою успіху Німецької Революції. З такою ж рішучістю Німецька революція стверджує корпоративну економічну систему соціалізму, що виходить із знання того, що метою будь-якої економічної системи є виключно забезпечення потреб нації, а не нажива і збагачення, і завершує цим знанням.

IX. Тому Німецька Революція оголошує своє верховне право володіння на всі земельні ресурси і корисні копалини. Землевласники є лише орендарями, що орендують землю в нації, і є підзвітними нації та державі, оскільки нація як єдине ціле захищає власність.

X. На основі того ж права, Німецька Революція оголошує право всіх трудівників отримувати частку в розподілі власності, прибутку і менеджменті національної економіки, якій служить кожен член народної спільноти. Особиста частка трудівника у власності, прибутку і менеджменті здобувається або обмежується збільшенням виробництва продукції, і означає збільшення відповідальності. Німецька Революція усвідомлює і визнає таку рушійну силу , як особисте збагачення, проте вона інтегрує цю силу в ширший механізм заради добробуту нації.

XI. Німецька Революція бачить добробут нації не у нагромадженні матеріальних статків, і не в безмежному покращенні рівня життя, а виключно в оздоровленні і підтримці дарованої Богом єдності – нації. Тільки таким чином зможе Німецька нація виконати завдання, покладене на неї долею.

XII. Німецька революція вбачає це завдання у повному розвитку унікального народного характеру і тому бореться усіма засобами проти расового виродження або чужинських впливів у культурі, за народне відродження і чистоту, за Німецьку культуру. Ця боротьба особливо стосується євреїв, які, разом із міжнародними силами масонства і ультрамонтанства, знищують – почасти через свою природу, почасти зумисно – життя Німецької душі.

XIII. Тому Німецька Революція також бореться проти панування єврейсько-римського права і за встановлення Німецького права, яке має Німця і його честь за свою вісь та свідомо стверджує цінності людської нерівності. Це Німецьке право визнає за громадян лише членів народної спільноти і цінує всіх за добробутом цілого.

XIV. Німецька Революція відкидає образ світу, створений Великою Французькою Революцією і формує обличчя двадцятого століття. Вона є націоналістичною – проти поневолення Німецького народу; вона є соціалістичною – проти тиранії грошей; вона є народною — проти знищення німецької душі — проте вона є такою різносторонньою лише заради нації. І заради цієї нації Німецька революція не ухилиться від жодної битви, жодна жертва не буде для неї завеликою, жодна війна занадто кривавою, оскільки Німеччина повинна жити! Так ми, молоді, чуємо серцебиття Німецької Революції, так ми, фронтовики, бачимо обличчя близького майбуття, і відчуваємо, зі скромною гордістю, свою роль обраних – битися і перемогти у битві двадцятого століття, задоволених лиш бачити значення цієї війни – Третій Райх.

Переклав Юрій Михальчишин

Про автора: Отто Штрассер (1897 – 1974) – німецький політичний діяч та публіцист, ідеолог і організатор націонал-революційного крила NSDAP. Брат Грегора Штрассера – “другого номера” в Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини. Учасник Першої світової війни, брав участь у ліквідації терористичного режиму Баварської радянської республіки в Мюнхені навесні 1919 року в складі добровольчих формувань. Доктор наук. До 1920 року – член Соціал-демократичної партії, в 1925 році вступив до лав NSDAP. Активно розбудовував партію в Північній і Західній Німеччині, займався журналістикою, розробляв антикапіталістичний вектор ідеології. Через ідеологічні та персонально-кадрові розбіжності в поглядах із А. Гітлером у 1930 році вийшов із NSDAP, намагався створити альтернативну націонал-соціалістичну організацію “Чорний фронт”, після 1933 року – на еміграції.

коментарі 3

1. Юрій:
   24 Квітня, 2011, 22:55

   Дякую, дуже цікавий матеріал! Ніщо не змінилося. Вічні тези, можна і так сказати…

2. Весна:
   20 Грудня, 2012, 13:51

   Українцям є ще чого навчитись і у німецького народу, насамперед Єдності, Справедливості, Порядку і Дисципліни, навчитись говорити Правду, якою гіркою вона б не була. Це стосується абсолютно кожного із нас…

3. Чорнота:
   26 Червня, 2013, 20:31

   Хто зна, що було б , якщо ліве крило братів Штрасерів перемогло Гітлерівське

Залишити відгук