Осінь соціал-націоналіста. Ватра. Націонал

Ватра. Націонал – революційний часопис

Осінь соціал-націоналіста

30/11/2009

Теми: націоналізм, революція, соціал-націоналіст

осінь Надворі сіється густий осінній дощ, небо чорніє саркофагом над блискучим від вологи асфальтом, у химерному танку дерев вчуваються плач і стогін, лише внизу здіймається синювата заграва. Там, під серпанками туманів, лежить твоє місто. Місто героїв і переможців. Місто грабіжників і торгашів. Місто робітників, студентів, будівельників і менеджерів. Місто звичайних, пересічних людей. Не має значення, чи це ажурна барокова перлина, вчорашній індустріальний гігант, спально-депресивний вулик, патріархальний райцентр чи нуртуючий мегаполіс. Це – місто, місто українців. Тут ти народився, тут жили твої батьки і батьки їхніх батьків, тут вони будували, молились, і творили, звідси вони вирушали на битви і сюди вони повертались, бо вірили, що їхні і твої діти житимуть тут завжди. Вірили, тому що часто це здавалось неможливим.

…Ти зупиняєшся на мить і дивишся згори на своє місто, і подумки шукаєш там себе. Ніколи досі не випадало бачити так далеко і водночас заглядати так глибоко усередину речей. Все виявляється не таким, яким ми собі це уявляли колись. П’ять, десять років тому. Коли за покликом душі, збігом обставин чи наполяганням друзів обрали цю стежку. Ми не шукали готових орієнтирів, ми самі ставили запитання, і самі дали на них відповіді. Тепер вони завжди стоятимуть у нас перед внутрішнім духовним зором, і завжди пектимуть нас німим докором, якщо ми зрадимо їх.

Нація. Соціалізм. Революція. Прості та звичні слова, давно закарбовані свідомістю, зігріті серцем, омиті потом і кров’ю. Своєю та чужою.

Вибори. Ринок. Інтернет. Це те, що навколо.

Опалення? Ще тижнів зо два це слово викликатиме хіба що істеричний сміх. Карантин? Люди однаково вештаються вулицями, бо не знають куди себе подіти.

Всі знають, що це таке, але ніхто не любить говорити про це уголос. Осіння депресія, аполітичний анабіоз, втрата почуття перспективи, розчарування…

Коли почуваєш себе стомленим і байдужим, коли довкола сумно, гидко і безнадійно.

Коли навіть від залізобетонних патріотів ніхто не став би вимагати якогось рішучого, героїчного чи просто більш-менш активного вчинку. Коли найбільш збиті та дієві національні бригади розповзаються по університетських аудиторіях, кафе, барах, дискотеках і домівках. Коли не роздаються листівки, не клеяться плакати, не проводяться вишколи, не організовуються марші, і навіть акції прямої дії виливаються у безрезультативну біганину порожніми вулицями. Надто холодно для мітингів, надто мокро для революції.

А десь там, внизу, за важкими дверима елітних нічних клубів весело й шумно, м’яке тепле світло над столиками, синюватий сигарний дим, живий сміх, ритмічний пульс музики, екзотичні коктейлі. Повнота буття. І дівчата. Холодні та прекрасні. Гламурні, безтурботні та зачаровуючі. Сьогодні вони не з нами. Тобто, нас там немає. Та однаково ми нічого особливого не пропустили. Вони нудним тоном читатимуть нам нотації, що у нас ніколи нічого не вийде, і всіх нас посадять. А тоді повискакують заміж за яких-небудь бовдурів. За бовдурів і падлюк.

А так усім добре.

Ми вітаємо осінь, вітаємо її сірі хмари, її холодні вітри, її туманні сутінки, її опале листя. Ми вітаємо її піднятою до невидимого сонця правицею, як вітали колись нині мертвих вождів і зниклі безвісти легіони переможців. Ми вітаємо її завмиранням серця та стиснутими до болю зубами.

Неважко перевірити, чи готовий ти вкотре перебороти себе і знову стати на обраний шлях, забувши про мить слабкості. Це те, що в тобі є, або його не було, немає і ніколи не буде. Це неминуче, як закон всесвітнього тяжіння. Ти подолаєш хвилинне тремтіння рук та холодок під серцем, забудеш про цю осінню маячню та підеш своєю дорогою соціал-націоналіста. До наступної осені.

…Прицільно спльовуєш під ноги добродієві, який виліз з чорного “Лексуса”. Чемно вислуховуєш його міркування з приводу своїх подальших перспектив, а тоді ввічливо всміхаєшся і тихо заглядаєш йому у вічі, від чого він блідне і закриває пельку. Він бачить смерть у твоїх очах, і відступає. На все прийде час розплати. Це сьогодні вони господарі життя, а вже завтра їм доведеться сплатити рахунки. Та коли вони не схочуть платити, то почнуть верзти всілякі дурниці: про презумпцію невинності, про полювання на відьом, про європейські стандарти та зобов’язання перед інвесторами.

Сьогодні ми – артефакти. Нас залишилось так мало, що окупанти просто скинули нас із рахунку та зайнялись своїми буденними справами – геноцидом українців і розпродажем залишків національного багатства. Але нас вони все ще ненавидять – отже, все ще бояться. А це означає, що ми, соціал-націоналісти, живі. Живіші за тих, хто думає, наче знає життя. Живі настільки, що наші мертві дивляться на нас із небес і тихими тінями виростають за плечима, коли нам зовсім сутужно.

Ти не маєш права на слабкість, права на відчай, права на розчарування. Ти – революційний соціал-націоналіст. Твоїми руками Україна каратиме ворогів і будуватиме майбутнє, твоїм серцем Україна буде любити й ненавидіти, твоїми грудьми Україна закриватиме світ від кривди і пригортатиме своїх дітей. Тобою дихатиме революція. Тобою дзвенітиме сталь. Тобою пишатимуться нащадки. Тобою, але без тебе. У нас свій шлях, своя Голгофа і свій присуд історії.

…Самотні кроки лунають кам’яним лабіринтом у нічній тиші так, неначе проходить маршова колона. Ти йдеш чисто вмитою дощем брукованою вулицею, що піднімається вгору, впевнений у собі, стрункий і спокійний, і не обертаєшся назад. Ніколи не обертаєшся.

Бо завтра буде новий день.

Звичайний день простих, але доленосних рішень.

Нахтігаль

Версія для друку

коментарі 32

haidamaka:
30 Листопада, 2009, 11:57
цього року осінь надовго затягнулась… може це якийсь знак?
Нахтігаль:
30 Листопада, 2009, 13:17
Цілком можливо…Я теж так гадаю.
Borysfen:
30 Листопада, 2009, 16:01
А ще осінь має власні кольори…багряний та жовтогарячий…кольори крові та вогнищ…
Терорист:
30 Листопада, 2009, 16:13
Цих кольорів вже не побачиш – навколо все сіре та брудне.
Нахтігаль:
30 Листопада, 2009, 16:14
Кольори це для романтиків. Я теж таким був. Коли мені було 17.

А тепер – прагматик. Асфальт, лексуси і ствол на поясі.
Borysfen:
30 Листопада, 2009, 16:36
Терористе, а ти добре вдивись в темряву української вулиці – невже там не видно жовтогарячих вогнищ ліхтарів, які ледь-ледь прорізують пітьму.

Нахтігале, не думаю, що людина, яка пише такі речі і усвідомлює себе як революційного соціал-націоналіста не лищилась романтиком, хай навіть десь там глибоко в душі, в таємній кімнаті, куди вхід можуть віднайти лише такі ж як ти сам, і де завжди будуть раді побратимам…
Лазур:
30 Листопада, 2009, 19:51
Нарешті нова стаття!
Бачу, що у Львові справи не відрізняються від Києва. Та ж погода, ті ж проблеми.
Нахтігаль:
1 Грудня, 2009, 00:43
Проблеми є і в листопаді, і в липні. Проблеми є завжди.

А у Львові справи нормально, тому що люди якщо й мають якісь душевні негаразди тимчасові, то тримають їх при собі, а в критичній фазі назовні не виносять, і не деморалізують товаришів.
БІЛИЙ:
1 Грудня, 2009, 14:08
Знаєте… це в тисячу разів глибше за будь які штучні роздуми про осінь…це відчуття, які одночасно переживає соціал-націоналіст у Харкові та Львові і які стискають груди та змушують ковтати слину…та це лише на мить, а опісля стиснувши кулаки ти впевнено крокуєш у чужий світ, який обов’яково зробиш своїм, або спалиш його дощенту!
Тисну руку побратиму за цей філософсько-прагматичний роздум і не перестаю дивуватися глибинності його думок!
Нахтігаль:
6 Грудня, 2009, 15:47
дякую, Білий.
Трубіч Микола:
6 Грудня, 2009, 19:03
Дякую, що Ви є , що Ви не здались, що Вас не розчинили !
kaizer18:
9 Грудня, 2009, 12:58
Сильно! Дякую друже Нахтігаль.
Стріл:
10 Грудня, 2009, 09:38
1. Соціал-націоналізм ≠ соціалізм.
2. Депресія погана подруга націоналіста.
3. Не плюйте під ноги – зміст революції не в цьому.
Нахтігаль:
10 Грудня, 2009, 10:21
Буржуй? Розумію…та нічим допомогти не можу.
Стріл:
10 Грудня, 2009, 11:48
Дуже весело. Мене справді розсмішило. Якщо у тебе машина бізнес-класу, то ти вже буржуй. А може це службовий автомобіль? Чи українські менеджери повині їздити на Тавріях чи Славутах? Ви справді не хочете, щоб сформувався середній клас українців? Клас,який не йшов в продзагони, продрозвертку, не вступав в комбіди та комнезами, а який бив ворога свого народу.

Товариство, ми націоналісти, а не більшовики. Ще трохи ви й Маяковського будете цитувати. Згадайте збори ОУН, хіба Стецько про таке вирішення соціального питання пропонував? Чи романтика “невловимих месників” для Вас важливіша за на національну справу? Не вірю, що це так.
Терорист:
10 Грудня, 2009, 13:22
2 Стріл

1. Ви напевно маєте на увазі марксистський “соціалізм”? Тоді так, соціал-націоналізм ≠ марксистському “соціалізму”. Українці мають український соціалізм.
2. Жодної депресії не побачив. Ця стаття навпаки надихає та мобілізує. Хоча кожен бачить те, чого йому в даний момент бракує.
3. Може зміст революції лише в писанині? Скажу Вам наступне: знаю автора статті як людину Чину, в якої справи написанням статті чи плювком під ноги представнику бидлоеліти не закінчуються. Вони цим лише починаються. Тому не Вам судити про зміст та методи революції.
Стріл:
10 Грудня, 2009, 16:05
Терористе,
Я поважаю Нахтігаля. Знаю, що це розумна та мужня людина. Дещо з його поглядів для мене є неприйнятним, але це не означає, що я маю претензії до його особи. Навпаки, дай нам Боже, побільше таких особистостей і питання соціал-національної революції буде вирішено.
Щодо мене, то “Буржуєм” себе не вважаю. До речі в 90-х також активно брав участь в “Патріоті України” та СНПУ.
Сьогодні я менеджер українського підприємства, мажоритарний пакет акцій якого належить українцям, решту західним інвестиційним фондам. Ми сплачуємо справно податки в бюджет Української держави (інша справа, як цей бюджет розподіляється, але це питання не до нас). То що в цьому поганого? Що поганого в тому, що в Україні формується середній клас? Дуже важко це вдається,влада в Україні не сприяє цьому процесі. Зрозуміло, що на “юлену тисячку” середній клас не поведеться, популізм відчуває нюхом. Широкий прошарок середнього класу – це стабільність Української держави. Допомогти українцям забезпечити себе та свої родини – складова національної ідеї. А “отобрать и поделіть” – це не націоналізм.
Василь:
11 Грудня, 2009, 05:58
2Стріл

Єдина невід’ємна економічна ознака середнього класу це рівень заробітку. З цієї точки зору ми виступаємо за те, щоб такий рівень заробітку мав не окремий клас, а ціле суспільство, яке має бути безкласовим. Але можливим це стане лише в результаті соціалістичної революції. Тому відповідь на ваше питання очевидна. Так, ми не хочемо “щоб сформувався середній клас українців”. Не порахуйте банальним, але я процитую один улюблений уривок з біографічної книжки австрійського художника:

“Необходимо помнить, что без завоевания внешней свободы любая внутренняя реформа в лучшем случае превращает нас только в более выгодную для внешнего врага колонию. Плоды всякого так называемого экономического подъема все равно достанутся только контролирующим насгосударствам. И если в результате социальных перемен мы и станем работать лучше то ведь работа эта идет только на пользу им же”.

Це відповідь на ваші питання: “Що поганого в тому, що в Україні формується середній клас?” і “що поганого” в тому, що ви сплачуєте “податки в бюджет Української держави”, а також коментар до такої вашої мети, як “стабільність Української держави”… Іншими словами тим гірше для нас, і чим більше людей переходять з робочого класу в середній клас, тим більше закріпачуються народ і зменшується його революційний потенціал.

Що ж до культурних ознак, то майбутнє безкласове суспільство мусить виховуватись на етиці робочого класу, що полягає у відданій праці на благо народної спільноти. В протилежність т.зв. середній клас є буржуазним за духом. Цей огидний дух йде попереду і позаду нього самого, поширюючись навіть там, де самого класу в економічному розумінні немає. Так і в Україні ціла армія офісних рабів з гордістю ідентифікує себе як середній клас, бажаючи виділитись на фоні знедоленого народу, відчути фетишистську причетність до буржуазного світу. Відтак цей клас існує більше культурно, аніж економічно. Як влучно сказав Нахтігаль “міф про середній клас пережив і переживе сам середній клас”. Відразу згадуються кумедні минулорічні “маніфестанти середнього класу”, які увійшли в процентне рабство заради машин “бізнес-класу”, тільки щоб респектабельно відрізнятись від пролетарів. Ну а як почалась криза, то поїхали “бібікать” з нахабними вимогами списати їм всі борги. 🙂

Це абсолютно нездорове і шкідливе явище. Ми знаємо, що антикапіталістична революція можлива лише тоді, коли всі народні верстви, в т.ч. “середній клас” об’єднаються проти буржуазії навколо робочого класу і в ім’я його визволення. Це є в інтересах всього народу, в т.ч. “середнього класу”, який при капіталізмі в кінцевому результаті приречений на загибель. Натомість поширення буржуазної свідомості в суспільстві, в т.ч. міф про “формування середнього класу” є найкращим засобом в руках реакції для того, щоб розколоти народ, спрямувати класову боротьбу в інше русло і таким чином запобігти робітничій революції.

Що стосується безкласового суспільства, як наслідку революції, то його ідеалом є робочий клас з етичної точки зору, а середній клас з точки зору економічної, тобто рівня заробітку.

“Клас,який не йшов в продзагони і т.д., а бив ворога” це напевно жарт. Від цього страждали широкі маси селянства, вони і вчиняли повстання, а не якийсь особливий “середній клас”. І перша українська націоналістична партія під проводом Миколи Міхновського в своїй програмі “єсть партія робітницької маси українського народу; єсть партія українського міського і сільського пролетаріату”. Щодо Стецька то він пропонував доволі радикальне вирішення соціального питання, непопулярне серед буржуазних націоналістів. Почитайте його працю “Дві революції”, де він пропонує наприклад зберегти колгоспи і зробити суспільну форму власності на засоби виробництва основною.
Стріл:
11 Грудня, 2009, 10:22
До Василя:

Виявляється все набагато складніше. Чесно кажучи думав “ну стібаються хлопці, гумор в них такий.” Але ні,бачу, що Ви серйозно стоїте на позиціях квазінаціонального соціалізму, а подекуди й більшовизму. На вихідних, спробую тезово вказати на шкідливість та неприйнятність для української нації такої позиції.

P.S.: А плювати під ноги все таки не потрібно 🙂
Нахтігаль:
11 Грудня, 2009, 16:54
Щодо гумору та суміжних трактувань, то я собі дозволяю це робити в інтернеті виключно за адресою http://www.forum.vosvoboda.info/viewtopic_5851.php

А тут – все серйозно до болю.

Стосовно дискусії “соціальні націоналісти вс буржуазні націоналісти”, то вона як така має безперечно і сенс, і актуальність…єдине що – можливо варто її перевести в коментарі до більш релевантних статей на зразок
http://www.vatra.org.ua/yevropa/sotsialnist-chy-sotsializm.html

ВАТРА радо вітає подібні дискусії і закликає їх учасників дотримуватись загальних норм ввічливості та бути доброзичливими до співбесідників – одну справу робимо, як-не-як.
Вареник:
11 Грудня, 2009, 17:27
Стаття написана для “До речі в 90-х також активно брав участь в “Патріоті України” та СНПУ”, а не для
“Сьогодні я менеджер українського підприємства”. Якщо б в тебе забрали ту частину життя – можливо тобі б було до одного місця в чийому підприємстві ти менеджер. Високим заробітком купиш хіба денаціоналізованих студіків лібералів. Тому вважаю, що подальша дискусія в такому тоні не має змісту і зовсім не актуальна на ватрі.
Спокій:
19 Грудня, 2009, 21:53
Одну справу робимо, як-не-як. Ми трохи старші, трохи втомленіші. Проте, досвід ніде діти.
агенттотальноговпливу:
21 Грудня, 2009, 13:06
Комплекс “умудрьонних опитом” притаманний публіці а-ля ярвал. Натомість націоналіст – він динамічний, здорово-цинічний, безпафосний, веселий і рука у нього не затремтить у відповідальний момент. Тому текст хороший, а критики тексту перебільшують власну значимість.
Толя:
21 Грудня, 2009, 16:03
2 Василь:
Наведіть, будь ласка цитату з праці “Дві революції”, де автор пропонує зберегти колгоспи.
Василь:
21 Грудня, 2009, 23:15
Совхози звісно ж я мав на увазі. 🙂

“колгоспи підпадуть поділові на індивідуально-родовому, трудовому принципі (збірна технічна форма господарювання на добровільній умові між хліборобами-власниками зовсім не заперечує принципу приватної власности; держгоспи (совхози) будуть частинно поділені, а частинно будуть збережені, але на нових основах);”

http://www.vatra.org.ua/nashi-klasyky/yaroslav-stetsko-bez-natsionalnoyi-revolyutsiyi-nemaye-sotsiyalnoyi.html
Толя:
22 Грудня, 2009, 12:10
Це інша праця.
Та все одно дякую.
Василь:
22 Грудня, 2009, 21:26
Я завжди думав що ця стаття є складовою статті “Дві революції”…
Маленька:
26 Вересня, 2010, 00:16
“Це те, що в тобі є, або його не було, немає і ніколи не буде.”

як ніколи актуально!!

дякую!!
Христина К.:
14 Листопада, 2012, 10:26
Стаття прониклива аж до найглибшого куточка серця. Але осінь цього року, як завжди, прекрасна не зважаючи ні на що, круто помокнути під рясним дощем із друзями…, але ще краще, “після дощу”, походити по мішаному із ялинами лісі. Ключ Перемоги соціал-націоналіста: “Ти йдеш чисто…впевнений у собі, стрункий і спокійний, і не обертаєшся назад…Бо завтра буде новий день. Звичайний день простих, але доленосних рішень”. Головне – цінувати те, що маєш і все буде добре. В автора є великий дар від поколінь, від Бога бачити і відчувати всю широчінь життя… Народжений літати (це щастя) ніколи не буде плазувати по землі, а крім цього ВАТРА завжди загріє ))). Щодо сучасної молоді в клубах…, то важливо, щоб у їхньому житті знайшлась хоч одна щира людина, яка зуміє відкрити їм очі і вселити велике і глибоке розуміння світла. Статті зворушливі і прекрасні, хочеться читати, задумуватись над найважливішим у нашому житті, пам’ятати наших визволителів, допомагати, робити щось, щоб усі були задоволені і щасливі….
Подруга Друга:
12 Липня, 2013, 09:53
Не потребує коментарів. Це сильно.
Це Листопад!
Подруга Друга:
12 Липня, 2013, 15:47
Не можу заспокоїтись. Дуже вразило.

Цей смачний духмяний кекс варто розбавити м’ятним чаєм. “Най буде дощ” Скрябін.

“Най буде дощ
Най миє нас
Най змиє бруд
За весь той час”

Дякую.
Мрія Націоналіста:
12 Липня, 2013, 17:49
Трохи сумно, але глибоко, натхненно і переконливо… Дійсно, осінь має дивну здатність навіювати тугу і сумовитий настрій((( Закономірність. Але думка про те, що потім буде зима і ВЕСНА допомагає перебути цей депресивний період! На щастя))) Треба вірити в себе і у краще світле майбутнє! Ми обов’язково переможемо!