06/02/2009
Розділ(и): Європа, Погляд справа
Теми: Інша Європа, культура, мистецтво, першоджерела, Розбудова Нації, третій шлях
Це явище, з яким завзято боролись й боряться здорові верстви суспільства переломової доби, виникає і набирає прав громадянства не тільки внаслідок інтелектуального виродження певної соціальної групи народу, а також через хибне поняття слів: інтеліґенція, виховання, культура.
Ці означення в часі малонапруженого і спокійного історичного розвитку з часом тратять своє основне значення центру всебічної досконалості суспільства, спадаючи до поняття засобу для витончення тих чи інших змислів одиниці в чисто відносному розумінні, позбавленому органічного зв’язку з життєвими вимогами дійсності.
Постає і відокремлюється від цілості народного єства своєрідна каста людей із окремою культурою, психікою, із окремим поняттям боротьби за існування. Своїм поступованням і інтересами вона здебільшого чужа не тільки народній масі, але й її стихії, її основній культурі. Це і є так звана інтеліґентщина. Не позбавлена своєрідної талановитості, ця верства вилонює з себе салонно-парламентарних політиків, безхребетну кон’юнктурну публіку, “офіцериків”, представників абстрактного мистецтва. Буває, що вона полонює і накидає свій тон цілій державній структурі. Приклад: передвоєнна імперія Петербургу, де від царів до романтичних революціонерів типу Савінкоф-Кєрєнскій все просякнуто було кімнатно-собачним духом інтеліґентщини. Стрибаючи “по кочках стихії” (вислів редактора “Кієвляніна” В. Шульгіна), вони, кожний по-своєму, батюжили і перли в обійми революції свою батьківщину, лишаючи власний образ пера ґеніального свого представника О. Блока:
“Слаб і смірітся ґатов
І прєдкі маї пакалєнья рабов,
І нєжності ядом убіта душа,
І ета рука нє поднімєт мєча…”
Одначе це не могло б мати для нас такого значення, щоб аж заходила потреба про це писати, коли б і між нашим суспільством не виникала й зі швидкістю тропічної пошесті не розросталася пасія “інтеліґентщини”. В політиці, в громадському й родинному житті, в літературі й мистецтві – де тільки живуть (обминаючи уесесерівську каторгу) українці, в цю жорстоку добу титанічної боротьби за кожен шматок народних прав, за право говорити словом матері, в цей якраз час ростуть оці саксофонні “хлюсти” в позі патлатих пророків, які розпочали свою місію ширення між молодим і не окріплим нашим суспільством дух інтеліґентської анемії.
Джерел, звідки черпають своє натхнення ці тигри “еліти“ багато, але головним із них є так звана “європейськість“. Цей уславлений у нас фіґовий листочок, що набув собі майже священної недоторканості в колах, які не завдають собі праці самостійно думати, дуже часто прикриває собою велетенську порожнечу і саму непривабливу наготу.
Ось вам миндально-солодкаві пересюсюкування Бодлера – ще гірше якого-небудь російського епігона. Ось незручне мавпування обгорточних лубків паризьких видань. З’являються своєрідні видавництва “щоб не відставати від Європи”, перехоплюючи по дорозі якраз все те, що Європа з винятковою дбайливістю вимітає від себе залізною мітлою. Родиться політик у білих рукавичках, обложений подушками і салонними собачками. Побіч нього блідо-тонкий поет, модерний від слова “мода”, що міняє свої переконання швидше, ніж жінка капелюхи, намагаючись мавпувати японського кулі, московського босяка, паризького кокаїніста і кого хочете, аби тільки затерти себе самого, своє “я”. Це все це (розуміється) – “модернізація“, “європейськість“, “перейняття нових напрямків“. На ділі ж все це сама звичайна нікчемність, втрата рідного здорового ґрунту, на який не пересаджувати екзотику чужини треба, а розгортати власні пороги і з нутра п’янкої землі черпати ідеї та запліднювати ними свій великий чин.
Увага, увага! – ви, суворі лицарі наступаючих сталевих полків великої будуччини! Перед вами наростає струп “інтеліґентщини“, який вже торкається організму вашого суспільства. Повстає і розростається оте разюче тавро немічності і себезаперечення, яке ви, лицарі, маєте випекти своїм пристрасним зором і дати йому належне місце, хай навіть по зразку Європи, але тієї Європи, що на наших очах розвернутими лавами твердо вибиває свій владний крок вперед, оздоблена злотосяйними прапорами чести і слави землі, що дала їм могутнє життя.
Май В. Інтеліґентщина // Розбудова Нації. – Прага. – травень-червень 1934 року. – с. 112-113.
Правопис приведено у відповідність до сучасних норм, виділення в тексті – від редакції “ВАТРИ”.
Версія для друку
Матеріали сайту є вільні для розповсюдження за умови посилання (для мережевих ресурсів - гіперпосилання) на джерело: www.vatra.cc
Електронна скринька редактора: redaktor [з] vatra.cc
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
---|---|---|---|---|---|---|
1 | 2 | 3 | ||||
4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |
18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 |
25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |
7 Лютого, 2009, 13:07
Як на мене, трішки невдала назва. Бракує якогось епітету “Інтеліґентщиною”, тому що, зрештою, зазвичай ті, хто протестує перед “інтеліґентщиною”, самі також далеко не люмпен-пролетаріят, а та ж інтеліґентщина, тільки иньшого ґатунку.
😀
7 Лютого, 2009, 13:25
Є таке. Але назва авторська, тому додавати якихось епітетів на кшталт гнила інтеліґентщина я не наважився…
Втім, йдеться, звісно ж, про те, що ти кажеш: інтелектуали vs інтеліґенти.
7 Лютого, 2009, 16:41
Як було 75 років тому, так все і залишилося.
Цікаво, як такі статті не втрачають актуальності з часом.
Дякую за статтю.
7 Лютого, 2009, 22:04
Дійсно, такі речі чомусь не втрачають актуальності.
Цікаво, це пов’язано з ментальністю окремо взятого народу, чи може з самою природою людства вцілому?
_____________________________________________
1. обложений подашками і салонними собачками
2. аби тільик затери себе самого
8 Лютого, 2009, 10:57
Гарний матеріал. І дуже актуальний.
8 Лютого, 2009, 13:18
Так в цьому й полягає редакційна політика “ВАТРИ”: розміщувати першоджерела, які мають важливе теоретичне значення, або оригінальні ідеологічні твори, які зберігають гостроту актуальності через високий рівень своїх авторів.
9 Лютого, 2009, 15:14
Припускаю що я зрозумів натяк …саме про що йдеться – Джерел, звідки черпають своє натхнення ці тигри “еліти“ багато, але головним із них є так звана “європейськість“.Нахтігаль вміє витончено ставити акценти де треба.(навідь таким от чином)) Хіба це не про сучасний політикум сказано?
9 Лютого, 2009, 21:30
Саме так. Уважним читачам воно зразу й зрозуміло.
11 Лютого, 2009, 21:36
Виклав в газеті сайту.Дякую за такі статті.
20 Вересня, 2009, 13:51
дуже добре написано … про актуальність мовчу.