Передчуття великих змін та очікування непереможної ходи революцій кристалізує сприйняття реалій та дозволяє осягнути глибину подій, абстрагуючись від календарної розміреності життя та піднімаючись над сірістю буденності та мороком відчаю. Соціал-націоналіста відрізняє від інших насамперед спосіб постановки світоглядових запитань і спроможність дати чіткі відповіді на них у боротьбі всупереч безнадійним обставинам. Прикладом такого світосприйняття є творчість одного з ідеологів ОУН Олега Ольжича, часточку якої пропонуємо Вашій увазі:
Вечірня зоря, що зійшла над малим незнаним містом, провіщала колись прихід нової віри і нової доби в історії людства.
Віра простих хліборобів і вівчарів, зрісши з їх чистих і прямих сердець, мала таку міць і таку силу, що не встояли перед нею навіть фортеці і палаци чужинців, і поклонитися їм прийшли царі трьох суходолів.
Віра у велику, чисту правду, ясне світло високої ідеї в найчорнішу добу тримає горі людські душі, не даючи їм упасти в безодню розпуки і тліну. З неї родяться найвищі пориви й найбільші чини.
Це ж струнка й нова віра в післанництво своєї землі надихала українських князів, що молилися, щоб Бог дав їм за християн і за руську землю голови свої покласти і бути причисленими до мучеників.
Це ж вона, права віра, кріпила кремезне низове лицарство і дала йому силу стати на прю з найміцнішою Оттоманською імперією і разити її в саме серце над звированими водами Босфору.
Віра предків і віра в українську правду надихнула Зіновія-Богдана і підняла Року Божого 1648 на Польщу буруни Хмельниччини.
Великою вірою горів і говорив Шевченко, і вона збудила увесь приспаний український народ до нового життя.
Висока віра півстоліття пізніше вишикувала Базарських Лицарів над розритою могилою, і їхній заповіт, заповіт невмирущих 1917 – 1921 років, зродив усю сучасну українську визвольну боротьбу.
Чуємо в собі присутність великої і чинної віри. Бачили і бачимо чини наших друзів, що не вагаються в ім’я її наразити і покласти своє життя.
Жива віра, віра, що не спиняється перед жертвами, – та, що перемагає.
Тож в найчорніший блюзнірчий час не покидає нас певність нашого остаточного тріумфу.
Свято заповіту землі, невмирущості Життя і народженої віри.
Вечірня зоря яскравішає на оксамитовому небі.
1943
Про автора: Олег Ольжич (1907 – 1944) – український соціал-націоналіст, провідний член ОУН, поет, публіцист, доктор археологічних наук. З 1923 року проживав закордоном, в основному – в Чехословаччині. Син славетного українського поета-романтика Олександра Олеся. З 1937 року – культурно-освітній референт Проводу ОУН. Учасник національної революції в Закарпатті у 1938 – 1939 роках. Голова Революційного Трибуналу ОУН. З 1941 року – організатор оунівського підпілля в Україні, призначений замість А. Мельника Головою Проводу ОУН (м), заарештований і страчений німецькими органами безпеки.