За формою соціал-національна революція поділяється на дві органічно пов’язані складові: соціальну та національну. Соціал-національна революція за змістом є націократичною в державно-правовій сфері та соціалістичною в економічній царині. Соціалістична складова революції передбачає ліквідацію антиукраїнської системи олігархічного капіталізму всередині країни та боротьбу проти глобалізації як форми експансії транснаціонального капіталу у вільні від цієї зарази куточки планети. Націоналістична складова вимагає повновладдя титульної нації як органічної української кровно-духовної спільноти через усунення панування чужинських еліт та припинення розмивання генофонду українців. Соціал-національна революція здійснюється на практиці в політичній та економічно-господарській площинах у вигляді систематичної, масової, організованої елітним бойовим авангардом соціально-визвольної та національно-визвольної боротьби задля виживання і добробуту нації.
Нація завжди права. І якщо інтереси якоїсь альтернативно зорієнтованої частини населення йдуть врозріз з інтересами нації, то це означає лише те, що цій частині, хай якій великій, доведеться скоригувати свої погляди та життєві запити. Революція виправдовує право нації на існування всупереч об’єктивним зовнішнім обставинам.
Якщо соціал-національна революція взагалі можлива, то здійснити її нікому, крім нас, не під силу – це очевидно. Симулятивна діяльність проплачених ліберальних екстремістів та екзальтованого офісного планктону, як і стихійне свинство люмпен-пролетаріату, до уваги не беруться. Якщо наші шанси на перемогу сьогодні всі вважають рівними нулю, то тим більш повним буде наше задоволення від неї післязавтра. Нині над соціал-націоналізмом можуть сміятись не лише правлячі псевдоеліти та їх лакеї, а й продажне денаціоналізоване бидло, яке за прикрим непорозумінням плутають з українським народом. Але років через 20 ми не тільки побудуємо націократичну цитадель в центрі континенту, а й у разі чого випалимо термоядерними бомбами окуповані прибульцями столиці “Європи” та “Євразії” для профілактики, і тоді сміятися будуть зовсім інші люди. Українці, якщо хтось не зрозумів.
В цьому житті ми ведемо війну за вічність української нації метою захисту українців від духовного та фізичного виродження. Один день, який ми зможемо прожити в реальній соціал-націоналістичній Україні, буде кращим за вічність, прожиту в ефемерній “розвинутій європейській правовій державі з ринковою економікою”. Ми пишаємось тим, що робимо, і наша боротьба за кращий світ освячена нашим потом і нашою кров’ю. Наша праця важка і тому прекрасна. Ми з гідністю дивимось у завтрашній день, і залишимось захищати свої позиції до кінця, не зважаючи ні на що, навіть якщо нас відкинуть ті, за чиє майбутнє ми боремось. Боротьба триватиме до останнього живого соціал-націоналіста, останнього клаптика вільної від окупації території та останнього набою в магазині. Або ж – до останнього живого капіталіста, останнього клаптика окупованої української землі, останнього невикористаного набою в розстрільній черзі. Ми не заздримо нікому (чому і кому взагалі може заздрити безкомпромісна юність?), але всіх перевіряємо на міцність. Себе – в першу чергу.
Ми вміємо радіти добробуту ближнього, але не дозволимо нікому накопичувати надприбутки за рахунок зубожіння нормальних працелюбних людей.
Нормальна і чесна людина сьогодні – це, по-перше, українець. А, по-друге, він живе скромно і працює власними руками або головою, а не продає повітря і не намагається обдурити свого ближнього. Українець, який готовий повстати проти системи окупаційного примусу та захищати своє право на існування у вічності, стає на шлях революційної соціально-визвольної та національно-визвольної боротьби.
Хто відмовляється від соціальної боротьби – той є закінченим продуктом чекістсько-більшовицької євгеніки, прихильником мультикультуралізму та толерантності, манкуртом і космополітом. І, звичайно ж, це – неукраїнець.
Хто відмовляється від національної боротьби – той просто підлий до неможливості лакей окупаційного режиму, котрий біситься з жиру. І, скоріш за все, соціальний паразит, стукач і сексот, який продає чесних українських людей за гроші.
Сьогодні неминучим є факт паразитування існуючих лідерів на праці молодих ідеалістичних активістів, проституювання ідеями, під соусом яких ця безкоштовна праця стає можливою, та зливання в унітаз більш-менш реалістичних результатів цієї праці внаслідок колабораціонізму з Системою. Почасти у цьому винна сама молодь, яка дозволяє експлуатувати себе, незважаючи на те, що інтуїтивно усвідомлює свою ідеологічну, естетичну та стилістичну перевагу над так званими “провідниками”, випереджаючи їх в духовно-ідейному та особистісно-діловому розвитку на багато порядків. Революційний лідер, якому більше 35 років – це не просто нонсенс, це оксюморон, як гарячий сніг, чесний чиновник чи віруючий атеїст. Революцію може здійснити лише молодь, яка не має чого втрачати, проте може здобути історичний шанс для усунення цілого покоління ворожої до нації окупаційної адміністрації і привести до влади саму себе. Масова революційна політична організація майбутнього буде творитися молодим поколінням для молодого покоління, а всі традиційні ветерани “національного відродження” та нафталінові польові командири “революції на граніті”, помаранчевого майдану та їх можливих римейків дружно підуть ліс білити. Наразі ж революційні генерали маршируючих колон майбутнього виконують роль відносно недорогої та невибагливої вуличної піхоти для бутафорських буржуазно-націоналістичних вождів.
Лише нові люди можуть побудувати новий світ і нове суспільство. Українець, якщо він народився в нормальній родині, з українським розумом і серцем, просто не може не бути соціал-націоналістом і не сповідувати революційний соціал-націоналізм.
Світ наразі тримається – все ще тримається, всупереч усьому – виключно на таких, як ми. Хай нас буде менше – нас завжди було і буде менше, аніж ситих самовдоволених боягузів і дегенератів – але ми принаймні будемо реальними. Нам треба лише протриматися кілька років у фазі активної боротьби за краще майбутнє, і за нашою спиною у революційні лави бурхливим потоком увіллються колони нових патріотів. Вихованих на прикладі самовідданої та безкомпромісної антисистемної молоді сьогоднішнього дня.
Скромні та симпатичні молоді люди, новітні Бандери, Шухевичі, Лемики, Біласи та Данилишини, що діють заради нашого спільного майбутнього та викроюють хвилинку вільного від напруженого навчання часу, аби, для прикладу, спалити “лендкрузер” нехорошому буржуєві. Ось орієнтир і дороговказ для кожного нормального українця. Лише завдяки таким людям можна здійснити соціал-національну революцію та врятувати Україну, а разом з нею і решту світу.
Нахтігаль