Війну можна програти. Війна, що складається найнещасливіше, ніколи не є безповоротньо програною. Найпринизливіший мир ніколи не є остаточним.
Проте революцію слід вигравати.
Революція трапляється лише одного разу. Це не те питання, з приводу якого нація вступає в перемовини з іншими націями. Це найособистішніша, найзаповітніша справа кожного народу, яку народ має вирішити для себе та своїми силами.
***
На даний час у нас немає сьогодення, а від минулого нас відрізано, тож ми дрейфуємо у майбутнє як невідомість.
***
Кожна нація має свій соціалізм
***
Соціалізм починається там, де закінчується марксизм.
***
Лібералізм – це смерть для націй.
***
В ліберальних державах політичною свободою користуються не люди, а певні правлячі класи, які їх ретельно скеровують. Розуміння свободи цими правлячими класами зводиться до можливостей і простору для власних інтриг.
Принципом лібералізму є відсутність чітких принципів і наполягання на тому, що це власне і є принципи.
***
Соціалізм та лібералізм взаємно виключають одне одного.
***
Вікопомний привілей молоді – боротьба за свободу.
***
Лібералізм – це замаскований егоїзм.
***
Раціоналізм перетворив людину думаючу в людину рахуючу.
***
Демократія існує там, де народ самостійно визначає свою долю.
***
Демократія є політичною самосвідомістю народу та його самоствердженням, як нації. Демократія віддзеркалює самоповагу народу – або це взагалі не демократія.
***
Революція ніколи не залишається революційною, вона має тенденцію ставати консервативною.
***
Маси – це дія.
***
Скидається на те, що нація в цілому приречена стати пролетарською. Відтак проблема мас постає украй нагальною і на правому фланзі. Це проблема людей, яким судилося стати пролетарями, хоча вони такими не є. Проблема стає першочерговою для нації людей, народжених бути господарями, але наслідками Світової війни приреченими стати нацією кріпаків.
***
…Країна батьків, яку сини повинні завоювати, аби господарями у ній стали їх власні діти.
***
Вони називали свою революцію пролетарською. Вони вели мову про соціалістичну революцію. Вони згадували прізвище Маркса. Проте їхня революція була тільки повстанням. Єдине гасло, що лунало із горлянок демонстрантів, було “ганьба!”. Вони могли масово виходити на вулиці. Вони могли зривати прапори. Вони могли здирати погони з одностроїв. Це було все, на що вони спромоглися – однак цього виявилось достатньо, аби зруйнувати націю, країну, імперію…нація відмовилась від меча та поклала свої надії на маси, а не не Месій.
***
…Шкодувати лише за тим, що немає чогось революційнішого за революцію.
***
“Соціалізм – це Праця”
***
Історія будь-якої революції – римської, англійської чи французької – доводить, що врешті-решт революція потребує нової людини та нових людських сил для розбудови нації.
***
Поневолені класи страждають фізично, поневолені нації – духовно.
***
Можливо, що навздогін першій революції відбудеться друга: комуністична вслід за соціал-демократичною; терористична за парламентською; світова революція вслід за національною.
***
Пролетаріат посяде своє місце в суспільстві лише тоді, коли усвідомить себе як робітничий клас, а не як пролетаріат.
***
Існує не тільки інтернаціональний, але й національний комунізм.
***
Жорстоко руйнувати людські ілюзії. Але ми повинні зруйнувати ілюзію, що веде від дурості до руїни. Тисячолітнього царства не існує. Є царство реальності, яке кожна нація будує на своїй землі.
***
Вічний мир на землі повинен здобуватись у боротьбі.
***
Пролетаріат повинен стати частиною нації.
***
Навіть світову революцію можна реалізувати лише національно. Кожна нація має своє особливе покликання. Ми віримо в те, що покликання німецької нації – перевести світову революцію в порятунок Європи. Світова революція, втім, мало скидатиметься на ту, яку витворив в уяві Маркс – радше на ту, яку передбачив Ніцше.
***
Майбутнє належить не тим, хто створює проблеми, а людині характеру.
***
Проблема кожної революції у тому, як і коли вона завершиться – і чи завершиться взагалі. Після світової революції виживуть і переможуть не класи, а нації, які після колосального зміщення центрів тяжіння найшвидше відновлять рівновагу.
***
Соціальна справедливість для людей, суспільних груп і класів передбачає соціальну справедливість стосовно націй.
***
…Розпочиналось століття воєн – воєн між класами і між націями.
***
Революціонер, який здобуває владу, одразу змушений шукати консервативний базис для урядування.
***
Нація – це народ, свідомий своєї національності.
***
Народ необхідно спершу націоналізувати, а вже потім – демократизувати.
***
У лівих є розсудок. У правих є розуміння.
***
Консерватор сприймає світ не як музей, а як майстерню, де можна творити речі, що стануть першоосновами….Реакціонер вірить у форму, консерватор – у зміст.
***
Рівність була рушійним принципом соціалізму, так само як любов – рушійним принципом християнства…Ідентичність рівності та справедливості стала осердям соціалістичної ідеології.
***
Революціонер розпочинає відлік історії від себе самого.
***
Проти століття мас, яке змушує забувати про національність, повстає індивідуальна історія кожної країни.
***
Ліберал – це реакціонер вчорашньої революції, який насолоджується сьогоденням.
***
…Інтернаціональна, орієнтована на захід, ліберальна, формальна, корумпована демократія, що обслуговує колосальну меншість – як людей, так і націй…
***
Спільним ворогом є лібералізм. Революціонер інтуїтивно це відчуває, консерватор усвідомлено розуміє. Революціонер дає йому ще одне ім’я та називає капіталістом. Він стає на економічну точку зору та називає його експлуататором мас, який позбавляє пролетаріат життєво важливих прав. Консерватор упізнає в лібералові прадавнього ворога – ментального мародера, політичного раціоналіста та утилітариста, що може замасковано проникнути в будь-яку форму правління та навіть розкласти зсередини релігію.
***
Нація є спільністю цінностей, а націоналізм – усвідомленням цінностей.
***
Мавпа і тигр в людині лякають. Тінь Африки падає на Європу.
Компіляція за виданням: Moeller van den Bruck A. Das Dritte Reich. — Berlin: Hans Schwarz, 1931. — 248 s.
Переклав Юрій Михальчишин
Про автора: Артур Мьоллер ван ден Брук (1876 – 1925) – видатний німецький політичний філософ і публіцист, основоположник інтелектуальної течії консервативної революції. Здобув фундаментальну освіту, мешкав у Франції та Італії, займався вільною літературною працею. Редактор перекладу німецькою мовою повного зібрання творів Ф. Достоєвського, автор перекладів американського письменника Е. По. В 1914 році повернувся на батьківщину для участі в бойових діях у лавах німецької армії, комісований за станом здоров’я, працював в системі МЗС Німеччини. У 1919 році на базі власного літературного салону в Берліні формує інтелектуальне середовище молодоконсервативного напрямку, до якого залучає антиліберальних політиків, публіцистів, видавців і меценатів. Автор статей у багатотомних виданнях, присвячених видатним постатям німецької історії та культури. Кар’єру найвпливовішого політичного публіциста доби розпочав із ессе “Прусський стиль” (1916) та “Право молодих народів” (1919), продовживши культурологічним бестселлером “Третій райх” (1923), назва якого концептуалізувала консервативно-революційну альтернативу демоліберальній політичній системі. Двічі одружений. Трагічно закінчив життя самогубством.