Фігурально-публіцистичні арабески творчості Євгена Маланюка давно стали класикою української соціал-націоналістичної думки, однак багато важливих концептуальних ідей та мемуарних сюжетів дотепер залишаються надбанням приватного щоденника безкомпромісного солдата Нації. На численні прохання читачів часопису, публікуємо добірку витягів з нотатників Євгена Маланюка різних періодів життя.
В першій хаті панував дух віків, старовинного побуту, тисячолітніх звичаїв і обрядів, та свідомого, що так скажу, “україноцентризму” (в свідомості діда неукраїнці були безсумнівними “унтерменшами”).
Маланюк Є. Уривок із життєпису // Українська літературна газета. – Мюнхен. – 1957. – с. 3.
Опереткова душа, що вічно на устах має трагедійну фразу. Жиди там – помічники, тут – господарі. І в цім різниця. Псевдоєвропейське православне католицтво – департамент МВС. Пархатий патріотизм і пархатий католицизм.
29 серпня 1938
“Любов до дальнього” в міжнародній політиці, цебто опертя о далекі держави (через одну і далі) дає механічну подібність між підйомом і законом довжини плеча.
Сподівання на сусіда – то вже потенціальне васальство, аж слабість.
14 жовтня 1938
“Інтелігенція” є там, де Jude. Це також одна із псевдоморфоз Ізраїля. Тому “інтелігенція” є там і тут, але її немає й не було в Окциденті, де ще й досі – щодо цього – панує “темне” середньовіччя (корпорації).
14 жовтня 1938
Гетто для гоїв, бережене негро-жидами з нагайкою в руках. Супер-реалістичне мистецтво Жидівства, мистецтво робота для зроботизованих туземців.
27 листопада 1939
Україна каратиме.
8 листопада 1938
Слов’янофільство – це коли один слов’янський раб – з наказу іншого і за гроші жида – робить підлоти третьому “братові”. Як так є тисячу літ, чому саме аж тепер має бути інакше?
17 лютого 1941
Щоб не скавуліти ласки – бо ласка потрібна для Раба, для Чоловіка виростає Право – (й не бути куркулем без серця й честі, як жид), а знати (знаттям, а не знанням набутим), які є в дійсності відношення між народами.
30 грудня 1940
Малорос = юдаїзований земляк: це стисла формула.
13 грудня 1941
Засади раси – ключі історії. Мутнавість історії походить з того, що історію пишуть люди, несвідомі цієї засади.
Мова і релігія не творять раси: одна єдина річ творить расу, а то є кров.
Без дати
Здібність “перевтілювання” (у Пушкіна й Москалів), “вчуватися” і т.д. – здібність досить підозріла. Вона в своїй глибині – семітична, юдаїстична. І у Пушкіна її треба віднести на рахунок його семітизованих пращурів, з семітизованої частини Абіссінії родом.
13 грудня 1941
Держава – ієрархізований нарід-нація.
30 липня 1946
Що таке демократія? Устрій, при якому уряд переконує, що маси керують самі собою.
15 травня 1954
Вірю в Дух. І вірю в енергію Людини, як прояв того Духу. Звідси: нічого неможливого немає. Всі пояснення: обставини і т.п. – зрозумілі, але неістотні. Ми могли нашу – “на розум” абсурдну боротьбу виграти. Забракло Духу і натхненної ним Волі.
14 серпня 1957
…Така ж сама хитра механіка була з “червоним терором”. Офіціально виступав він під псевдонімом пролетарським чи “класовим”. В дійсності був він не класовий, а расовий під гаслом “убий ліпшого” – так нищилося і нищиться навіть за зовнішнім виглядом – “наступ колективізації” і голод – це було нищення раси, ліпшого й цінного, що в ній було.
24 вересня 1954
Призначення мікробів – руйнувати органіку життя. І смішно дискутувати з мікробом або сідати з ним за “круглий стіл” (як радять наївні земляки). Мікроб, наприклад, очевидно за “великопростірні” держави (навіть не імперії), за універсальну “єдинонеподільність” (труп, наприклад, є – по певнім часі – цілковито єдино-неподільний, що і є ціллю мікробів).
22 лютого 1957
Те, що ми називали большевизмом, з моменту утворення жидівської держави, власне, опанувало Святу Землю. Там, властиво, є те саме: вибрана еліта – і терор проти автохтонів, тільки більш тотальний і нічим не обмежений.
13 травня 1964
Укладено за виданням: Маланюк Є. Нотатники (1936 – 1968). – Київ: Темпора, 2008. – 335 с.
Про автора: Євген Маланюк (1897 – 1968) – соціал-націоналіст, бойовий офіцер української армії, учасник Першої світової війни (штабс-капітан) та Національної революції 1917 – 1920 років, класик української поезії ХХ століття. На еміграції жив у Польщі та Чехословаччині, з 1949 року – в США.